Ми впевнені, що нашим читачам буде цікава ця інструкція з виживання з Китаю. Їі написала жінка, яка опинилася в самісінькому центрі епідемії. Вона зізналася, сказавши: “ У нас була повна жо…» Однак, саме звідти їй вдалося вибратися. А це, погодьтеся — безцінний досвід, якого у нас поки немає. Є тільки надія на те, що ми всі разом переживемо цю заразу. Давайте прочитаємо, що Марія Бритал написала до нас, своїх співвітчизників.

фото scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/89722062_3961348017240737_2758071957034369024_n.jpg?_nc_cat=1&_nc_sid=110474&_nc_ohc=81Cmq21Au0cAX8Vi0dZ&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&oh=def74008474bf1b23f2f7c89753d4cc3&oe=5E957342

“Друзі мої.

Як людина, яка пережила спалах коронавірусу в Китаї та досі тут живе, до того ж читає всі новини про це… мабуть, я дозріла для того, щоб написати невеличкий пост про те, як пережити коронавірус та й усю світову істерію з приводу нього.

Одразу хочу сказати, що у нас на Хайнані зараз одне з найбезпечніших місць у світі. Ось у всіх відносинах.

Та й Китай оживає і починає жити звичайним життям, не дивлячись на те, що всі запобіжні заходи досі зберігаються скрізь.

От тільки спершу притча:

Зустрілися якось на дорозі Прочанин і Чума.

⁃ Куди йдеш? — запитала Чума у Прочанина.

⁃ В Мекку. А ти, Чума куди йдеш?

⁃ В Багдад. Хочу забрати 5 тисяч людей — відповідає Чума.

Розійшлися вони, а через рік зустрічаються на тій же дорозі.

⁃ Адже ти мене обдурила, — сказав Прочанин Чумі. — Ти казала, що забереш 5000 чоловік, а сама взяла 50 тисяч!

⁃ Ні, — відповіла Чума, — я сказала правду. Я була в Багдаді та забрала свої 5 тисяч осіб. Інші померли від страху.

Так що найкращий ґрунт для захворювань — це паніка і ваш страх!

А зараз послідовно про те, як Китай впорався з цією заразою:

У всьому Китаї відразу (практично через тиждень) був введений режим НС.

Були закриті всі школи, виші, виробництва, кінотеатри, ресторани, торгові центри, таксі — тобто всі масові місця. Працювали тільки продуктові магазини та аптеки.

Транспортне сполучення між містами для населення було перервано.

При найменшій підозрі на вірус — в лікарню, до остаточного діагнозу.

Громадський транспорт ходив, але в обмеженій кількості.

Всі люди! Так-так все 1.5 млрд людей (за винятком медпрацівників і тих, хто був вкрай необхідний на робочих місцях) були посаджені на карантин по домівках. Порожні вулиці в містах — це не тому що всі вимерли від хвороби, а всі просто сиділи по домівках. Вийти з дому міг тільки один член сім’ї один раз на три дні в магазин за продуктами.

При цьому, якщо ти виходиш із дому, то у тебе людина, яка відповідає за цей будинок, міряє температуру при виході з будинку. Також вона записує хто ти є і куди пішов. У магазинах і будь-яких громадських місцях також вимірюють температуру.

Ось так! Дивовижна для нас самодисципліна всього Китаю. Я була вражена в черговий раз.

Маленьке відхилення: в магазинах все було. Ну… якщо чесно, поклавши руку на серце, на самому початку всієї цієї епідемії, може перший тиждень, були перебої з продуктами в магазині, але потім все налагодилося. А найголовніше — ціни от як були, так і залишилися. «Під страхом смертної кари». Та ще й з масками цілий місяць була повна жо… Їх просто не було ніде в продажу. Це зрозуміло. Все йшло в Ухань. Але при цьому раз на кілька днів маски видавалися всім по кілька штук в руки.

За неповний місяць були перепрофільовані та створені з нуля кілька виробництв масок та інших медичних речей. Проблема була вирішена за пару тижнів.

На вулиці та в громадських місцях можна було ходити тільки в масці.

Так! Всі ось прямо в унісон кажуть: “Маски — це все фігня. Вони ні від чого не допомагають. Що в масках повинні ходити тільки хворі люди!”

А ось і не так. Допомагають. Та ще як. Цілісінький мільярд людей, що не захворіли в Китаї — це пряме підтвердження.

Так що перше. Це — маска, скрізь у громадському місці. Рукавички. Плюс окуляри. Та хоч сонцезахисні. Так-так, саме вони. Краще за все ті, що щільно прилягають до обличчя.

Друге: як нас в дитинстві вчили — мийте руки та обличчя після кожного відвідування вулиці. І не лізьте на вулиці своїми руками собі в обличчя та очі. Тут у Китаї, до речі, в будь-якому громадському місці зараз стоїть флакон з дезінфекційною рідиною.

Третє: потрібно обмежити будь-які відвідування місць, де багато народу.

Четверте: підтримуємо імунітет. Якомога більше часнику, імбиру, лимона і всяких смачних лікарських рослин. Вітаміни обов’язкові, як сказала моя дочка. Ми ось за місяць часнику пару кілограмів точно з’їли!

П’яте — не дай Боже ви захворіли, з ознаками вірусу — сухий кашель і температура. Ніякого самолікування. Відразу телефонуємо лікарю. Зрозуміло, що якщо у вас банальне ГРЗ — сидимо вдома і лікуємося, не піддаючи своєму організму додаткового стресу.

Шосте — до вірусу найбільше схильні літні та люди з ослабленим імунітетом. Так що оберігаємо своїх близьких і при можливості нехай вони сидять поки що вдома. Та й не тільки вони. Чим менше ви будете знаходиться на людях, тим краще для вас.

Найголовніше — це не спускати зараз все на нашу улюблену безстрашність. Не треба собі казати:» І так зійде!», як говорилося в старому добром мультику.

Так що від вашої самодисципліни та, як би пафосно це не звучало, — цивільної відповідальності, залежить зараз дуже багато. Ніякій добрий дядько у вигляді держави не прийде вас рятувати.

Так що: підтримуємо імунітет, миємо руки та обличчя, не панікуємо і носимо маски. І при найменшій підозрі на вірус — телефонуємо лікарю. Бережіть себе.

З любов’ю з Китаю.”

«У нас була повна жо…», — написала Марія… Але, напевно, все було ще страшніше. Тому як, не можна описати словами всі почуття, які довелося пережити цим людям. Вони перші, лицем до лиця зіткнулися з цією невідомою інфекцією. Але змогли вижити. І тому їх досвід і ця інструкція з виживання з Китаю, дає нам надію. Що і ми зможемо.

Літературний переклад — Ірина Подгурська.