На фоні паніки щодо поширення коронавірусу, українці ще більше занурюються у пошуки відповідей на такі питання. Як вберегтися? Чим лікуватися? Чи є щось, чого боїться той вірус так само, як ми його? Та коронавірус — це не вирок. І цьому є доказ. У мережі з’явився щоденник хворого, який вижив.

Його записи, можливо, допоможуть багатьом зрозуміти: які симптоми у цієї зарази і через що доведеться пройти хворому. Бо наші медики ще й гадки не мають, з чим мають справу. Однак найважливіше: щоденник того, хто вижив дає надію. Надію на те, що все в підсумку буде добре.

Як твердить 25-річний британець, цей вірус він підхопив ще у листопаді 2019 року в тому ж таки Ухані. Виходить, що Коннор Рід був першим, хто відчув на собі, що таке коронавірус. Нині він здоровий. І вирішив поділитися тим, що йому довелося пережити під час лікування тоді ще нікому не відомого COVID-19.

Подаємо уривки щоденника.

“Перший день — понеділок, 25 листопада. Я застудився. Чхаю безперестанку, а перед очима суцільна пелена. Проте, пішов на роботу. Думаю, що не настільки заразний, щоб це передавалося іншим. Живу сам — заражати мені нікого. Тим більше, що в новинах про страшні віруси нічого не говорять.

Другий день — страшенно болить горло. Лікуюся народними рецептами — вода з медом. Легшає.

Третій день — я зовсім не вживаю спиртного й не палю. Але для лікування все-таки трохи додав віскі до напою з медом.

Четвертий день — вночі спав, як убитий. Мабуть, грог, що вийшов з віскі — лікує всі хвороби. Планую ввечері випити ще трохи.

П’ятий день — застуда відступила. Все було добре.

Сьомий день — нічого було радіти. Відчуття жаливі й це вже точно не застуда. Болить все тіло, в голові щось бемкає, очі горять вогнем, в горлі — сухість. З’явився сухий кашель. Це точно — грип. Завтра на роботу не йтиму — погано та й людей не хочу заражати.

Восьмий день — сиджу вдома. Все ломить, кістки болять, кашляти теж боляче. Я лежу на дивані й дивлюся телевізор, навіть підводитися не хочеться.

Дев’ятий день — разом зі мною хворіє і мій кіт. Теж не хоче їсти й тиняється по квартирі. Мені й самому геть не здорово…

Десятий день — температура тримається. Віскі вже випив четверту частину пляшки, але ніякого результату. Не допомагає.

Одинадцятий день — неочікувано мене попустило. Фізично стало легше — схоже, що грип залишився позаду. Та моє бідне кошеня віддало Богу душу. Хоча не знаю, чи хворіло воно тим же, що і я.

Дванадцятий день — рецидив. Хвороба повернулася ще з більшою силою — дихати важко, пройшовшись до ванної кімнати й назад, безсило падаю в ліжко. Піт, паморочиться в голові, висока температура й трясе, як грушу. Суцільний кошмар. Вже під обід з’явилося відчуття, що я задихаюся. Видихаючи, чую такий звук, як ніби мої легені стискають пакет з паперу. Заспокоюю себе, що це просто хвороба, я не вмираю… Та все ж на таксі їду в університетську лікарню Чжуннань. Лікарі обстежували мене шість годин. Діагноз — пневмонія.

Тринадцятий день — в лікарні прописали антибіотики. Та мені не хочеться їх приймати, віддаю перевагу народним методам. І тепер я відчув, що таке пневмонія. Мені всього 25, моє здоров’я міцне. Знаю мазь, яку готують за рецептами “старої школи”. Кладу її в окріп та роблю інгаляції.

Чотирнадцятий день — в кип’ячену воду додаю мазь, вдихаю пар цілу годину. Потім повторюю ще.

П’ятнадцятий день — всі дні, як один, не розрізнити.

Шістнадцятий день — телефоную до мами й кажу, що мені дуже погано.

Сімнадцятий день — полегшало.

Вісімнадцятий день — в легенях більше не тріщить “паперовий пакет”.

Дев’ятнадцятий день — вже можу вийти на вулицю й поповнити запаси мазі. Повернулися запахи й апетит.

Двадцять другий день — збирався на роботу, та все тіло ще й досі болить, хоча пневмонії вже немає. Ніс болить, а барабанні перетинки на грані вибуху.

Двадцять четвертий день — дякувати Господу, мені вже полегшало. Ніколи не думав, що грип може бути таким тяжким.

Тридцять шостий день — з’явилися новини про коронавірус, який швидко захоплює місто. Мова йде про комендантську годину. Тому треба запасатися продуктами.

Тридцять сьомий день — інформація про коронавірус підтвердилася. Говорили, що він схожий на грип, який викликає пневмонію. Знайомо…

П’ятдесят другий день — з лікарні повідомили мій результат — у мене був коронавірус. Тепер у мене імунітет на нього. Та виходячи з дому, я все одно одягаю маску. Бо мене можуть арештувати. В Китаї з цим строго.

Шістдесят сьомий день — світ дізнався, що таке коронавірус. Я розповів друзям, що вже перехворів. Про це дізналися в ЗМІ з мого рідного міста в Північному Уельсі. Думаю, що вірус я підчепив саме на рибному ринку.

Сімдесят другий день, вівторок, 4 лютого — в газетах пишуть неправдиву інформацію, що коронавірус я переміг завдяки віскі та меду. Як би ж це так було просто. А я переконую, що навіть поняття не мав, що то був коронавірус. Та мене ніхто не слухає».

Тож, коронавірус — це не вирок, якщо маєте сильний імунітет та вчасно розпочнете лікування. У мережі з’явився щоденник хворого, який здолав цю заразу навіть не підозрюючи, що підчепив вірус, який зараз лютує практично в усьому світі.

Тому при перших симптомах захворювання, викликайте лікаря. Будьте здорові!

Літературний переклад — Наталії Лаврик