«Лягаючи спати, подумки омрійте той день, коли всі зможуть вийти на вулиці». Такими словами починається звернення Папи Римського Франциска. І справді, все звичайне й буденне ми починаємо цінити тільки тоді, коли його в нас забирають. Лише подумайте, як до карантину не хотілося йти на роботу. А тепер, сидячи вдома, вже й хочеться побачити колег, поринути у цей звичний для нас ритм. Бо людина, як годинник — живе в одному налагодженому просторі. А коли його обмежують — таке відчуття, ніби з-під ніг землю вибили.

Папа Римський звернувся до вірян зі словами, які змусять задуматися. Про те, що все звичайне в нашому житті — це і є найдорожче. Це і похід на роботу, і в супермаркет за покупками для родини, і зустрічі з друзями та знайомими. Це і є наше життя. Яке ми цінуємо тільки тоді, коли все перевертається з ніг на голову.

фото v.img.com.ua/b/1100×999999/7/ab/93dfd9bff1729c0caf4ae647e705eab7.jpg

Ось повний текст слів найулюбленішого Папи Римського Франциска.

“Лягаючи спати, подумки омрійте той день, коли всі зможуть вийти на вулиці. Подумайте про обійми. А шанс піти до магазину за продуктами — буде справжнім святом.

Давайте подумки уявимо, як до нашого життя знову повернуться зустрічі за кавою в кафе. Як ми зможемо обійняти один одного — не думаючи ні про що. Як з’являться світлини з людьми, що злилися в обіймах.

Подумаймо про те, що нинішня ситуація відійде в минуле — залишиться тільки в спогадах. І тоді нашому, звичайному життю за графіком, будемо радіти, як сюрпризу.

От побачите, у нас з’явиться щира любов до всього, що до цього моменту було звичним, таким закономірним. Й кожна хвилина буде важливою й дорогою. У нас з’явиться прихильність до всього, на що раніше не звертали уваги й зовсім не цінували.

І навіть прості купелі у водоймі, і захід сонця, всі урочисті події, хороші слова за святковим столом, простий вияв емоцій.

І нам буде радо ділити одну посмішку на всіх. Витривалості всім й будьте мужніми. Невдовзі зустрінемося!”

І знаєте, не хочеться нагнітати обставини. Але, здається, що пандемія з коронавірусом, що розлазиться всім світом, це, в першу чергу, психологічне випробування людства. Це, як своєрідний тест на людяність, взаємодопомогу, вміння дослухатися й виконувати завдання разом. Так злагоджено, як ніби працюємо на спільне виживання. Може, час зупинитися й задуматися, що нами твориться на Землі. Бо ця ситуація дала зрозуміти, які ми насправді безпорадні й налякані. Коли насувається щось невідоме, загрозливе.

А тому, лягаючи спати, подумки омрійте той день, коли всі зможуть вийти на вулиці. Т відчути радість простого людського спілкування. Коли із задоволенням, йтимете на роботу, до друзів, в магазини… Не озираючись, чи ніхто поруч не чхнув. Так, ось, яка вона радість життя — в простій буденності, якої так нині не вистачає…

Звернення Папи Римського Франциска. Літературний переклад — Наталії Лаврик.