Казка про Промінчик Місяця — це не дитяча історія, а ціла філософія про життя. Її написав Мишко — хлопчик з хоспісу, який просто хотів, щоб його слова почули всі. Дванадцятирічний Михайлик. Батьки від нього відмовились. Казку хлопчик написав, щоб взяти участь у літературному конкурсі школи. Проте, в цій історії — не це головне. Йому треба було знати, що ці слова хтось прочитає і зрозуміє.
Саме так Михайлик відчув, що його життя було недарма, а його слова комусь важливі і потрібні… Перебуваючи в реанімації, лікарі пообіцяли хлопчині, що його твір обов’язково прочитають ще не один раз.
Якщо поділитеся цією казкою, то станете ще одним ланцюжком, який веде до здійснення бажання Михайлика. Бо це участь у створенні справжнього дива, на яке очікувала ця дитина. Він цього вартий…
Казка про Промінчик Місяця
«Жив-проживав на світі малесенький, позолочений, Промінчик Місяця. В такий він був малий і кволий, що ледь визирав із-за кучерявих хмарин. А у темному лісі взагалі довго блукав хащами. І ніяк не міг втрапити до кімнати через віконце, яке було щільно закрите шторами.
Але бажання в нього було одне — бути, як його брати, що трохи старші. Таким же могутнім і сліпучим для того, щоб нести щастя і безмежне тепло кожному. Промінчик дуже горював: “Хіба можна все життя бути таким немічним? Невже я так і не зроблю нічого корисного?” Його слова почула зірка, що світить на небі і заспокоїла.
“Ти і я — не прості промінчики, ми надзвичайні. Бо наше світло дарує всім особливу чарівність вночі. А ти просто світися, щосили, скільки є любові в твоїй душі — і ні на що не звертай уваги”.
Тоді Промінчик Місяця так зрадів, що помчав по дзеркалу річки і лишив після себе сліпучий шлях. Усі жителі лісу так замилувалися нею, що навкруги наступила тиша. Тоді Промінчик Місяця тихенько проліз у відкрите вікно однієї домівки і ніжно торкнувся до щічки сонної дитини. І малюкові тут же приснився чарівний красивий сон.
Промінчик виблиснув на дереві і освітив шлях до матусі маленькому оленяті, що заблукало в темних хащах лісу. І вже під ранок — заморений від щасливих і клопітких справ, Промінчик полинув до свого дому — на диск Місяця. І міцно заснув на ньому — до наступного дня, щоб творити нові гарні справи!”
Велика подяка всім людям, які прочитали цю дитячу історію і поділилися нею. Саме завдяки вам творяться дива. То ж, об’єднавшись, попросимо у Бога маленькому казкарю здоров’я, щоб він написав ще безліч таких казок. І побудемо таким Промінчиком, який принесе Михайлику радість.
Хоспіс — це безкоштовна медико-соціальна установа, де забезпечують догляд та знеболювання, надають медичну, соціальну, психологічну, духовну та юридичну допомогу невиліковним хворим. А також їхнім сім’ям, як в період хвороби і після втрати близької людини.
Казка про Промінчик Місяця — це історія про відчайдушний подвиг, який під силу кожному. Варто лише упевнитися в своїх силах за допомогою чужої підтримки. Аж не віриться, що її написав маленький хлопчик з хоспісу, Михайлик. Адже, вона настільки сильна, що спонукає кожного задуматися над тим, для чого і для кого ми живемо, чи приносимо радість і, чи радіємо самі з цього.
