Стосунки з матір’ю — це фундаментальна основа ваших стосунків із зовнішнім світом, ставлення до себе та до інших. Якщо ваші стосунки з матір’ю були складними, важко уявити, що життя і контакт з іншими людьми, через який ви реалізуєте свій потенціал, втілюєте в життя ваші мрії, буде легким.
Я не збираюся “примушувати” читача повертатися в минуле, перебираючи спогади, емоції, оживляти події давно минулих днів, пов’язані з мамою, тим паче, що це абсолютно не потрібно! Усі емоції, пов’язані з вашою матір’ю, усе ваше ставлення до неї та її ставлення до вас, ви, так чи інакше, на “задньому плані, фоново”, щодня, переживаєте в контакті з іншими людьми, скажу більше, в контакті із зовнішнім світом, загалом, як ваше ставлення до життя і відчуття того, як зовнішній світ “ставиться” до вас.
Образа на маму
Так, стосунки з вашою матір’ю — це фундаментальна основа ваших стосунків із зовнішнім світом, ставлення до себе і до інших! Якщо ваші стосунки з матір’ю були складними, важко уявити, що життя і контакт з іншими людьми, через який ви реалізуєте свій потенціал, втілюєте в життя ваші мрії, буде легким. Він буде ускладнений важкими емоціями, обтяжливими почуттями тривоги, образи, злості, провини, неповноцінності…
Якщо ваша мати з якихось своїх причин не змогла любити вас безумовно, бачити у вас красу, захоплюватися вами за фактом вашого буття, а не за досягнення й слухняність, відкидала вашу любов, карала вас тим, що позбавляла своєї любові, емоційно усуваючись, проявляла щодо вас психологічне, фізичне насильство, вам може бути вкрай непросто створювати й підтримувати гармонійні стосунки з людьми, відчувати зовнішній світ як свій дім, відчувати свою силу міняти, будувати своє життя, бачити в собі й в інших красу.
Ви можете бути дуже невпевненою, тривожною людиною з важкими взаємовідносинами, можете сильно втомлюватися при контакті з іншими людьми, пригнічувати свою агресію, мучачи себе аутоагресією, можете бути схильними втілювати свій добробут лише в уяві, а в реальності задовольнятися нещасливими особистими стосунками та працювати на роботі, від якої вас нудить, оскільки в глибині душі ви “зберігаєте” послання своєї матері, яке вона несвідомо передала вам як глибинну установку: “Ти не гідний щастя і любові, багатство і краса цього світу не для тебе!”.
Одного разу, коли ваші ресурси виснажаться, ваші психологічні захисти ослабнуть або перестануть діяти, ви можете зіткнутися з глибокою душевною кризою, в якій гостро переживатимете жалість до себе, глибоку образу, злість і навіть ненависть до своєї матері, аж до побажання їй смерті.
Так, таке трапляється досить часто, але про це не заведено говорити. Важливо зрозуміти, що всі почуття, які ви переживаєте, особливо сильні почуття — ваші, і ви маєте повне право їх відчувати, на те у вас є всі причини.
Але, оскільки це дуже важкі, потужні, навіть руйнівні почуття, добре, якщо ви це робитимете у супроводі, за підтримки зацікавленої у вашому добробуті людини, — психолога або психотерапевта. Тоді разом ви зможете прожити їх максимально нешкідливо, висловити їх, глибше зрозуміти себе і свою матір, “з’ясувати з нею стосунки” у форматі уявного діалогу і зрозуміти, що в її ставленні до вас був не злий намір, а тільки власна безпорадність і “душевна деформація”, з якою вона не змогла впоратися.
І тоді ви зможете трансформувати своє ставлення до себе, “перетворивши” аутоагресію на глибоке прийняття, на відчуття своєї безсумнівної цінності, змінивши свої стосунки з іншими людьми, а почуття ненависті до матері, яке змушує вас несвідомо сприймати зовнішній світ як вороже похмуре місце, — на глибоке, неінтелектуальне, справжнє прощення дорослої, сильної, гарної, духовно зрілої людини, і, можливо, вперше відкриєте для себе “інший” зовнішній світ, як життя, яке вам нескінченно радіє, як свій дім, в якому більше немає тривоги, болю і ненависті.
Автор: Олег Кононенко
