Дихай. Зроби вдих. Один. Два. Три… Дихай — буде те, що повинно бути, і не буде інакше. Один. Два. Три… Тобі буде непросто з цим змиритися, але чому судилося бути, те і збудеться. Чи на краще це, чи на гірше. Навіть якщо спробуєш перешкодити цьому, навіть якщо це тебе зламає або змусить сумувати, тому, що заплановане на небесах, вже не запобігти.
Це як з вибором долею того самого моменту, коли батьки тебе зачали. Ти можеш ще не знати цього (ніхто не знає), але все в руках часу. А воно продовжує цокати з кожним твоїм вдихом.
Тому дихай.
Що б зараз тебе не мучило, це лише робить тебе сильнішим. Те, що було зламано, одного разу відновиться. Що б не розлетілося на частини, коли-небудь всі уламки знову стануть на свої місця.
Мені шкода, якщо все не так, як ти планувала. Але хтось вище піклується про тебе. А тому тобі не варто турбуватися.
Нехай ти й не сама вибирала свої карти. Але це може бути твій щасливий день. Просто продовжуй вірити й тримайся.
Ти повинна переконатися, що залишаєшся неушкодженою. Повинна пам’ятати, хто ти насправді. Переконатися в тому, що після всього, чому судилося статися, ти, як і раніше, є у себе. Тому не втрать себе.
Дихай.
Ти не завжди будеш втраченою.
Адже, чому судилося бути, того не минути. Незалежно від того, як сильно ти намагаєшся щось змінити або взяти ситуацію під контроль. Тобі ніяк не вплинути на те, що вже написано.
Якщо це має заподіяти тобі біль, тоді нехай болить.
Дихай і відпусти все це. Відпусти всі свої переживання. І все тому, що вони й так нічого не змінять. Їм не переписати того, що тобі вже приготовлено Всесвітом.
Ризикни. І якщо це зробить тебе щасливою, добре. Якщо ні, значить урок вивчено, і ти можеш намагатися далі щось робити.
А тепер видихни. А тоді знову дихай. Зроби вдих. Один. Два. Три… Дихай і просто живи, насолоджуйся цим.
