Жив на світі старець, мав багато дітей та онуків. Він мав життєвий досвід і велику мудрість.
Старець повчав своїх онуків, наставляв їх, розповідав їм про своє життя та уроки, які виніс із неї. Якось старший онук запитав діда:
— Як Ви змогли зберегти таке самовладання та спокій? Ви стільки всього пережили!
— Дорогі мої, я завжди намагався оберігати своє серце від спокуси. Коли я був молодий, один старий священник навчив мене робити три речі. Ось що я робив щоразу, виходячи з дому:
…по-перше, я піднімав очі до небес — щоб пам’ятати: там мій Батько Небесний, Він спостерігає за мною, захищає та спрямовує мене…
…по-друге, я опускав погляд до землі — в цей момент я усвідомлював, як мало місця потрібно для моєї могили.
…по-третє, я звертав свій погляд на хворих, кривих, сліпих, глухих, жебраків, голодних і безпритульних і сповнювався подякою за те, що маю.
Ось так, діти мої, мені вдалося перенести всі тягарі та поневіряння, залишитися щасливим і безтурботним. Я прожив з Богом у мирі та радості, чого і вам усім бажаю.
Історія старця дуже повчальна! Багатьом людям варто було б прислухатися до порад мудрого священника.
