У вас з’явився новий друг чи колега на роботі? Але ви навіть не підозрюєте, що він може зруйнувати все, що ви так сумлінно будували. Ви не встигнете і оком моргнути, як чужинець швидко руйнує енергію вашої сім’ї чи колективу. Тому не спішіть широко розкривати ваші обійми чи двері свого будинку незнайомцям. Спочатку – добре придивіться до нього.
Адже, щастя, гармонію і здоров’я в сім’ї або в будь-якому колективі легко зруйнувати. Це дуже проста справа – порушити потоки енергії, знищити екосистему. Це я ще в дитинстві зрозуміла. У нас був великий прекрасний акваріум з підводними гротами і пишними водоростями.
Спеціальний компресор постачав киснем всіх мешканців акваріума: в ньому жили красиві рибки і різні види цих самих водоростей – як чарівний підводний ліс. На дні лежали різнокольорові камінці. І акваріум підсвічували маленькі лампочки, він чудово світився в напівтемряві. І ми з мамою довго спостерігали за рибками і крихітними равликами. Це було прекрасно. Мені років п’ять було.
А потім дідусь водив мене гуляти в дендрарій. І в бруднуватому ставочку я знайшла великого равлика-ставковика. Назву равлика з загостреною бурою раковиною мені сказав дідусь. Була вже осінь. Напевно, бідному ставковику холодно. І самотньо! Я тихенько поклала великого равлика в відерце – дідусь і не помітив навіть.
Я хотіла влаштувати йому щасливе життя в розкішному казковому акваріумі. Як йому буде добре! І з радісною посмішкою я посадила гостя зі ставка в наш чудовий акваріум. Щасти тобі, друже!
Ставковик, напевно, був щасливий. Він багато їв жадібним ротом, повзав по стінках акваріума. І багато какав. Дуже багато. Через кілька днів загинули перші рибки. Мама побачила прибульця і веліла віднести його назад у ставок. Ми з дідусем так і зробили. Тільки все скінчилося жахливо: ставковик порушив екосистему і приніс якусь заразу. Воду міняли, але поки вода відстоювалася в бутлях, загинули всі інші рибки, равлики, а водорості вкрилися плямами.
Почалося руйнування і загибель, ось і все. І потім порожній чистий акваріум стояв, як труна. Все загинуло, все підводне царство. Пустота і ніщо. Я гірко плакала, звичайно, я відчувала себе винуватою – я мало знала. Мало знала, тому й погубила акваріум.
Ось що відбувається, коли ви з найдобріших намірів пускаєте «бідного ставковика» до себе в сім’ю або в робочий колектив. Може, це хороша людина. Може, він не бажає нікому зла. Він просто жадібно їсть і рясно какає, вибачте. Його процеси харчування і виділення не підходять вашій екосистемі.
Це чужинець, прибулець, незнайомець з зовсім іншими процесами енергообміну. Він інший, ось і все. І він не спеціально все зіпсує і принесе нещастя або смерть – він просто має інший енергообмін.
Тому до чужинців і незнайомців насторожено ставилися здавна. І не надто поспішали робити їх «своїми», пускати в сім’ю, в артіль, в гільдію – в будь-яке стале співтовариство.
Милий друг вашого чоловіка може на роботі виявитися «ставковиком», добра знайома може погостювати у вас. Ну рідні попросили її пустити, а у вас почнуться біди і нещастя. Хоча ці люди не роблять нічого поганого. Вони не погані. Але вони зруйнують вашу екосистему, залишиться порожнім скляний ящик замість чудесного підводного царства.
Система повинна бути захищена від вторгнень. Ваш будинок – не заїжджий двір, а робота – не відкритий майданчик. Спочатку треба придивитися до людини і прислухатися до своїх відчуттів. Не треба бути занадто відкритим, не варто вводити в колектив і приводити в сім’ю малознайомих людей. Віднести їх назад у ставок можна, звичайно. Тільки руйнування можуть виявитися непоправними.
Ось що таке філософія екосистеми і обмін енергіями. Бережіть своїх. Охороняйте свою систему. І спочатку придивіться, хто цей чужинець, який на грані того, щоб потрапити до вашого близького кола. Пам’ятайте, що він навіть несвідомо може все зруйнувати. І потім дуже важко буде відновити енергію вашої сім’ї, колективу чи дружніх стосунків. Якщо ви хочете просто допомогти цій людині чи спілкуватися з нею, то для початку це варто перенести за межі своєї системи, на нейтральну територію. І всім від цього буде тільки краще.
—
Автор – Анна Кірьянова. Літературний переклад – Наталія Лаврик
