Бути жінкою — це почесна місія і водночас тяжка ноша, яку інколи просто хочеться покинути, щоб не доводити, що ти тендітно-сильна натура. Саме про такі моменти із життя жінок і розповідає чесна історія одного психолога, який наслухався в житті багато розповідей. Але ця його вразила — найбільше.
Одного дня на прийом прийшла жінка — настільки змучена, що просто заливаючись слізьми, плюхнулась в крісло.
Вона все бурмотіла: “Чого мене не попередили, що все так буде?” Розмова була ґрунтовною і насиченою. І викликала безліч роздумів, якими я хочу поділитися. Про ці речі вам не скажуть навіть найрідніші.
Отож…
Ніколи не донесуть думку про те, що офіційні стосунки не врятують від критичних ситуацій в житті, не розділять вашу самотність. Бо друга половинка не зможе замінити те, чого немає у вас самих. Мабуть, вона ще більше загострить відчуття того, чого не вистачає. І тут справлятися доведеться самотужки.
Ніколи не попередять і не будуть відверто говорити, що ця людина — варіант, який вам не підходить. Може, краще відчувати самотність, ніж хапати те, що трапляється під руку, щоб не залишитися одному.
Говорять, що діти — квіти нашого життя. Але це лише одна сторона, є й клопоти, які приходять разом з появою дітлахів. Це і недоспані ночі, і повна віддача своєму чаду, і віднесення себе на другий план, а то й — третій. Якщо свідомо йдете на це, то що ж — прапор в руки. Але, якщо таким чином думаєте прикрасити свою буденність, то подумайте сто разів.
Стосунки — це тандем, де кожен має свої права та обов’язки. І краще виконувати їх сумлінно. Тоді — буде гармонія.
Ідеальна родина — це утопія. Є просто шлюби, що такими здаються. Та на цій великій білій плямі є теж чорні цятки, звісно, якщо придивитися.
Слова любові не вартуватимуть ні копійки, якщо їх не підкріпляти повагою до партнера, відкритими розмовами і підтримкою. Якщо не вмієте, то ще треба почекати зі шлюбом.
Говорити про все — важка справа, але від цього залежатимуть ваші стосунки. Навіть, якщо не влаштовує секс, то не треба лестити своєму партнеру і хвалити його в той час, коли відчуваєте, що незадоволені. Говоріть, при чому — обоє.
Не варто чекати, що спільні інтереси з’являється після того, як пара “притреться”. Дивіться відразу — хто перед вами, іншою людина вже не буде.
Якщо помилилися, то наберіться духу, щоб це визнати.
Час не впливає на те, яка людина тепер стоїть перед вами. Вона такою й була — просто без “гриму” та ваших ілюзій, на які мали надію. Одна людина може змінитися лише заради іншої, і то, якщо зрозуміє, що вона їй важлива.
Реальним проблемам — реальне розв’язання. Різні духовні практики та заговори тут не діють.
Якщо обговорюєте свого чоловіка з подружками на кухні, говоріть не все — бо це ваша родина. І поради сприймайте лише для зняття напруги. У житті не треба на цьому експериментувати. Нехай це роблять інші.
Чоловіка — підтримайте, послухайте, нагодуйте і дайте йому свою територію в домі. З жінкою говоріть, захищайте і говоріть, що любите. При цьому — будьте щирими.
Якщо самостійно вже розумієте, для чого вам родина і діти, пора одружуватися.
Вибачайте собі помилки — всі можуть їх допускати. Не печіть себе — продовжуйте рух далі. І пам’ятайте, що бути жінкою — це не лише відповідально, а ще й прекрасно. А чесна історія одного психолога навчить вас, як відчути це щастя.
—
Автор — Оксана Ципіна, літературний переклад — Наталія Лаврик.
