«Нерівна боротьба за вічну молодість» – цей вислів народився через роки у людини, яка все життя намагалася бути молодою, слідкувати за тенденціями моди, щоб побороти старість. Але уважно прочитайте думки 53-річної жінки, які відкриють вам сенс справжнього життя: проти чого боротися, а що прийняти, як належне.
“Я вже не в тому віці, щоб подобатися всім, хто мене оточує”. Про сенс життя у “золотому” віці.
Ще замолоду мій день починався з того, що я прискіпливо перечитувала модні видання у пошуках зіркових порад, як бути красивою, якими стравами можна втримати свого чоловіка.
А от, коли дівчина стала жінкою, то моя “місія” змінилася. Мене все більше поглинав процес пошуку рецептів, як бути молодою. Дослухалася до всього, що рекомендують відомі люди. А зараз вам раджу — не треба гнатися за тим, чого не зможете наздогнати. Все одно роки візьмуть своє.
До того ж, старіти — круто…
Якщо раніше я всіляко намагалася “омолодити” себе екстравагантною зачіскою, виснажливими тренуваннями в спортзалі, бо совість мучила, що те тістечко було зайвим. Я прикрашала себе, як могла. А зараз говорю — досить.
Я почала жити, як мені хочеться. Моя зачіска природного кольору, у моїй косметичці немає половини тих засобів, якими я “маскувалася” раніше. Щоправда, моя вага трохи збільшилася. Але, дякувати Богу, мені це аж ніяк не заважає. Я їм смачну їжу і кайфую від цього. Бо я полюбила себе і зовсім не цікаво, чи люблять мене таку ті, хто мене оточує.
Зараз мені 53. Але відчуваю себе на 30. Я не говорю про стан моєї шкіри, численні зморшки та прес, що десь подівся, я кажу про те, що у мене в душі. Біологічно я виглядаю на свій вік, але моя душа квітне і пахне, як ніколи. Оце і є гармонія, про яку я колись читала в модних журналах.
Мій вік мені дозволяє бути собою, я сама вирішую, чи говорити, чи промовчати. Тепер не озираюсь і не думаю, що про мої слова скажуть люди. Коли треба – кажу, як є, а, коли мене безпідставно ображають, теж дам відсіч. І це так добре бути самим собою. А далі — хоч потоп…
Мене не турбує, чи нова в мене сукня. Якби раніше, то я б мудрувала, що одягти, бо цю вже хтось бачив. Зараз я одягаю улюблені джинси і йду з чоловіком в кафе. Бо головне в цьому — не мій вигляд, а те, що він хоче спілкуватися зі мною, любити мене і т.д.
Крім того, тепер я розумію, що взуття — це лише річ, яку придумали для нашої зручності. Розумі.чи це, я не ходжу в магазин на високих підборах, як раніше. Зараз мені важливо, щоб моїм ногам було зручно, а раніше я думала: “Я маю виглядати карколомно у будь-якому місці. Не зручно — потерпи, люди ж дивляться на тебе”.
Очистивши свої думки, я очистила і свій дім. Без жалю викидаю все, що в цей момент мені не потрібно. В домі прибираю, коли хочу. Бо це моя територія — мої правила.
Якщо хочу влаштувати дружні посиденьки з Олею, то запрошую тільки її. А раніше — запросила б цілу свиту друзів, бо, не дай Боже, образяться.
У мене занадто поважний вік, щоб решту життя витратити на речі, які мені не потрібні, які не приносять мені щастя та душевної рівноваги.
Досить! Відчуйте свій внутрішній голос, про що він вам говорить, чого хочу. І відкиньте в сторону стереотипи, численні докори сумління та моралі. Просто живіть для себе, у своє задоволення. Нерівна боротьба за вічну молодість не приводить до щастя”.
Думки 53-річної жінки переконують, що жити треба для себе, не намагатися обманути природу і свою суть. Лише тоді запанує гармонія, про яку пишуть численні жіночі журнали.
