«Я зустрічав і сволоту, і зрадників. Але всі вони міцно-міцно замкнені у смітнику моєї пам’яті, і вхід до моїх спогадів їм суворо заборонений ». Мудрість Георгія Данелія – це скарб, який залишився у спадок від великого режисера разом з його приголомшливими фільмами.
Навесні минулого року залишив цей світ Георгій Данелія. Видатний кінорежисер радянської епохи, автор багатьох улюблених фільмів, що давно вже стали класикою. Йому було вісімдесят дев’ять років. Актор та сценарист, продюсер і літератор. Ця людина не втрачала почуття гумору за будь-яких життєвих обставин. А подекуди багатьом здавалося, що він жартує, та він не жартував. Ми віднайшли дещо й для вас. Ось послухайте.
«Я кохав, і мене кохали. Я йшов, і від мене йшли. Це все, що я можу сказати про своє особисте життя».
«Жінки — завжди жінки, вони не діляться на старих і молодих».
«Найдорожчий з моїх спогадів — освітлене кухонне вікно, за яким — мама».
«Я, на щастя, швидко зрозумів: якщо я буду знімати, розраховуючи на успіх, — взагалі ніколи нічого не зніму. Знімати треба те, що до вподоби самому і за що потім буде не соромно».
«Коли вставляємо розумні репліки “зі змістом”- тоді відразу стає нудно».
«Життя й сценарій — не одне й те саме. Життя не перепишеш. А шкода!”
«У старості всі події бачаться як у бінокль: чим вони далі від тебе, тим краще їх видно».
«Все люди хороші, просто іноді вони роблять погані вчинки».
«Є люди — є й танець».
«У житті існують такі дороги, на котрі, якщо пройдеш повз них, вже ніколи більше не повернешся».
«Людство не перестає здійснювати дурницю за дурницею. Воно ніби навмисно знищує власну планету. І через п’ятдесят років, якщо людство доживе, “Кін-дза-дза!” залишиться актуальним. Тому що ідіотизм є вічним, він з’являється на світ разом із людиною».
«Я ніколи не знімав комедії. Під комедію давали більше плівки, тому на моїх фільмах написано “комедія”».
«Риси, властиві мені, є у кожного героя моїх фільмів».
«Коли я опинюся там, хотілося б, щоб хто-небудь, прочитавши мої книги, сказав би: Кіт пішов, а посмішка залишилась».
«Я зустрічав і сволоту, і зрадників. Але всі вони міцно-міцно замкнені у смітнику моєї пам’яті, і вхід до моїх спогадів їм суворо заборонений». Він пішов, але мудрість Георгія Данелія залишилася в спадок нашим онукам і правнукам, разом з його посмішкою.
