“У царстві лицемірства щирість не знаходить розуміння” – сказав одного разу римський поет. І він був прав — вся наша цивілізація побудована на цеглинах, суть яких далека від правди. Пам’ятаєте, як нас виховували в дитинстві? Брехати негарно! Людина повинна завжди говорити правду!
А потім ви чули, як хтось з батьків починає прибріхувати по дурницях. Наприклад, телефонувати на роботу і хрипким голосом переконувати начальство, що смертельно захворів і лише вільний від обов’язків день врятує це тіло, що майже померло.
Або пошепки просити, щоб ви сказали набридливій сусідці, що постукала у двері, що батьків немає вдома.
Дитина швидко починає мотати на вус, що брехати, звичайно, недобре. Але в деяких випадках, коли треба, то дуже навіть можна. Головне, ніколи не зізнаватися, що збрехав — може-таки згодишся за хорошу людину.
Всі будуть знати, що ти збрехав. І ти будеш знати, що вони знають, що ти збрехав. І всі будуть задоволені, як би це абсурдно не звучало.
Але якщо ти, не дай Боже, будеш чесним хлопчиком і прямо скажеш сусідці, яка вривається у ваші двері: “Мама просила передати, що не хоче вас бачити!” – шоковані будуть всі! І сусідка, і мама, і навіть ваша кішка покрутить лапою біля скроні!
Навіщо треба було говорити правду?! Бо правда — це добре і правильно? Так адже тепер із-за твоєї правильної правди сусідка і мама будуть у сварці. Хоча цього не хочеться. Так, вони не люблять один одного — але спілкування приносить свої бонуси. А тут чесний хлопчик зі своєю правдою зруйнував цю взаємовигідну рівновагу.
Хлопчика поставлять у кут, щоб він раз і назавжди зрозумів основи сучасного суспільства. Говорити можна одне, а робити зовсім інше. Головне — не переплутати. Якщо ж уроки дитинства не пішли вам на користь і ви залишилися непримиренні до лицемірства, то вам доведеться дуже важко в житті.
Щирих людей не люблять і побоюються. Адже ніколи не знаєш, що витворить правдивий чоловік, які канони суспільства він порушить на цей раз. Але якщо ви все-таки зважилися і вступили на тернисту стежку щирості, дозвольте дати вам кілька порад.
Спілкуючись з лицемірами, пам’ятайте, що вони будуть намагатися вас переконати, ніби на вас покладені великі надії. Не варто вестися на ці маніпуляції. Якщо ви кому щось і повинні — то тільки самому собі.
Не намагайтеся зловити лицеміра на розбіжності. Він призведе вам тисячі аргументів, чому це все відбувається саме так, а не інакше. Просто вкажіть йому, що подвійність його мислення вам не подобається.
Спробуйте усвідомити давню істину — сподобатися всім неможливо. Якщо ваша щирість комусь не подобається і він намагається її нівелювати — це його проблеми, а не ваші. Як сказав великий О.Генрі — якщо комусь щось не подобається, може перейти на інший бік вулиці.
Не намагайтеся підлаштовуватися під навколишнє середовище. У вас все одно не вийде, а виглядати при цьому будете жалюгідно. Згодом навіть лицеміри, що оточують вас, змиряться з тим, що ви — хлопець прямолінійний.
А прямолінійність небезпечна тим, що якщо лицемір почне кричати, що він уже помер від голоду і холоду — його не дай Боже, поховають. Хай він тоді з могили пояснює, що це все була поетична алегорія.
Звичайно, в царстві лицемірства щирість не знаходить розуміння. Але і поразки не терпить.
—
Літературний переклад – Ірина Подгурська
