Мабуть, у кожної людини є своя особлива думка про цивільний шлюб. Адже, одружуватися чи ні — це справа кожного. Та більшість людей все ж таки “сповідує” традиційно усталений шлюб зі штампом в паспорті. Хоча мало хто задумується, для чого він насправді потрібен. Невже штамп може врятувати від зрад, від непорозумінь у парі? Чи гарантувати, що ваша половинка на віки вічні належатиме лише вам?
І багато прикладів з життя доводять, що бувають такі ситуації, коли без того штампу в паспорті все ж таки краще. Проте, й цивільний шлюб — це як справа, яка ніяк не завершиться. Та весь час ніби процесі, в очікуванні фіналу. Однак, тут є свобода, при чому офіційна. Немає штампу — немає ніяких офіційних зобов’язань. Але в такі стосунки мало віриться. І пояснень дуже багато.
По-перше, суспільна думка буде весь час переслідувати. Мало кому б з матерів, які мають дочок, хотілося б говорити своїм подругам, що їхня дочка живе у цивільному шлюбі. Це відчуття не з приємних. Навіть коли сама мати розуміє, що її дитина щаслива і це її вибір.
Але ж поставити штамп у паспорті — це важливий ритуал для жіночої психіки та підсвідомості. Лише після цієї “процедури” жінка розуміє, що вона вже не вільна. Що в неї є чоловік, обов’язки — вона вже дружина. І тут вже й поведінка має змінитися і звички. Та розуміння того, що є відповідальність перед чоловіком.
Крім того, до цього ритуалу залучаються і батьки молодят. Які теж стають із двох сімей однією Родиною. У цивільному шлюбі такого об’єднання не відбувається. Коли стосунки пари тримаються на чесному слові чи коханні, як завгодно.
Штамп у паспорті — це документ, договір, негласна обіцянка. Яку набагато важче порушити, ніж живучи в цивільному шлюбі. Якщо пара розпадається, то на кожному є відповідальність за те, що подружнє життя не склалося. І треба пройти розлучення, розділ майна і т.д. Тому інколи це стримує пари, дає час на визначення. А в цивільному шлюбі — ти від цього вільний. Можеш йти на всі чотири сторони. Офіційно від тебе нічого не вимагатимуть.
Дехто говорить, що не оформляють стосунки, бо після цього вмирає кохання та романтика в парі. Можливо, тут є частка правди. Адже, після “штампування” парі не до романтики. Вона має подумати про майбутнє, про те, що від тебе хтось і щось залежить. Але ж і романтику цим вбити неможливо. Просто вона стає трохи іншою — більш поміркованою, практичною та обдуманою.
Штамп допомагає стати дорослими й жінці, і чоловікові. Бо життя “як птах на водах” закінчується. Та перед тобою з’являються реальні виклики. Це робота, гроші для сім’ї, для дітей, для авто, для будинку і т.д. І саме в цьому процесі із дівчат і хлопців ростуть жінки та чоловіки.
Цікаво, що у цивільному шлюбі чоловіки впевнені, що вони й досі вільні. А жінки думають, що вони заміжні. Парадокс, який обом не під силу зрозуміти й прийняти. Уявіть, що у вашій квартирі 10 років живуть квартиранти, але грошей не платять за це. Ви були б задоволені? Звісно, що ні. Так і з жінкою, яку і заміж офіційно не беруть і дружиною не називають. Чи й не романтика? Що 10 років твій співмешканець (чи як його назвати) представляє тебе своїм друзям “моя дівчина”. А ти в той час переш його одяг, готуєш, прибираєш і маєш плани на родину. А він зовсім не поспішає, а й далі вас безкоштовно “орендує”.
Інші називають життя у цивільному шлюбі репетицією справжнього подружнього життя. Мовляв, поживемо — побачимо один одного. Але ж це теж не вихід — життя — це не спектакль, який треба репетирувати. Його треба прожити, відчути і самому будувати.
Є такі люди, що виражають свій протест суспільству саме тим, що не ставлять штамп у паспорті. І навіть тоді, коли народилася дитина вони продовжують жити, як сусіди – неофіційно. Але ж від цього якраз і страждає дитя. Воно відчуває, що щось не так. Що у мами і тата різні прізвища. Що чомусь його тато не захотів одружитися з мамою. А значить — і його народження може бути випадковим, а не бажаним.
Я впевнена, що коли чоловік обрав і відчув, що це його жінка, то він сам потягне її до РАГСу. Бо з іншими ділити не згоден. Бо розуміє, що треба “закільцювати” і, так би мовити, позначити свою територію. Якщо ж чоловік роками вагається і ніяк не хоче зареєструвати стосунки… То він вас просто не обрав. Нехай гірко, та правдиво.
А що й говорити – жінки не хочуть бути нареченими все життя. Хіба що сама жінка ще не визначилася, що це саме її партія. Інакше – їй потрібна впевненість у чоловікові, у його намірах створювати сім’ю та захищати її. Саме про це у розумінні жінки і говорить штамп у паспорті. Це є свідченням того, що вона більше не дівчина, а чиясь дружина.
P.S. Для повноти картини наведемо кілька прикладів знаменитостей, які щасливі у цивільних шлюбах.
Футболіст Жерар Піке і співачка Шакіра. Разом 6 років, виховують синів Мілана і Сашу.
Актори Лів Шрайбер і Наомі Уоттс. Разом 11 років, виховують синів Олександра та Семюеля.
Актори Райан Гослінг і Єва Мендес. Разом 5 років, виховують дочок Есмеральду і Аманду Лі.
Але одружуватися чи ні — це справа кожного. Бо лише ви власник свого життя і розпорядник долі. І чиясь особлива думка про цивільний шлюб для вас нічого не змінить, бо маєте свою.
—
Автор — Тетяна Дзуцева, літературний переклад — Наталія Лаврик
