Їй 42 роки, вона багато палить, не може виразити думку без матюків, але її любить чуйний, набагато молодший чоловік. Це моя подруга — медексперт Рита, яка помішана на своїй роботі. Її сімейне життя — це вся правда про нерівні шлюби.
Вона має дуже довгі пальці, другий дан з айкідо і їй зовсім не страшно заглянути в очі смерті. Її чоловік набагато молодший за неї — аж на 9 років. Він успішний архітектор, який займає одне з головних місць у дуже відомій конторі.
Це не чоловік, а просто мрія — гарний, вміє готувати. Та не те, що вміє — він такі торти пече, що кондитери заздрять. Ще любить дітей — своїм близнюкам, яким тільки по одному рочку, сам складає казочки. Мало того, він ще й вкладає дітвору спати, коли його дружина на роботі. І може навіть вночі вставати до малечі. Бо мама ж заморена…
Оля — це друга моя подружка. Працює психологом у МНС. Першого чоловіка втратила ще 12 років тому. Він був військовим хірургом. І от рік тому вона стала дружиною оператора, з яким познайомилася під час знімання репортажу про роботу рятувальників.
Їхні стосунки починалися з дружніх. І лише після того, як з Олею трапилася біда, вони зрозуміли, що це кохання. Моя подруга потрапила в ДТП, а він кинув свої відрядження і протягом шести місяців робив все, аби вона одужала. Мабуть, саме тому Оля й стала на ноги. Адже лікарі не давали утішних прогнозів — впевненості, що вона піде, у них не було.
Син Олі, від першого чоловіка, називає її нового обранця — татом. І той у свою чергу пишається, що він братиме участь в олімпіаді з фізики аж у Стокгольмі.
А ще є Маша. Вона гуру філософії, професор. Не зважаючи на свою освіченість, заміжня за чоловіком, який навіть не має вищої освіти. Та він облаштовує дім, готує їсти, любить свою малечу. І навіть кричить, щоб діти сильно не шуміли, коли Марія Анатоліївна готується до своїх лекцій з філософії.
Маша живе своєю наукою і в планах — стажування в Китаї. А її чоловік живе Машею. Він нічого не тямить у філософії, зате знає, який розмір одягу носить його дружина. А ще у нього свій бізнес — виробляє деревообробні верстати. Звісно олігархом назвати не можна, але гроші має чималі.
І як тільки заходять розмови про ідеальну жінку, дружину, про ті критерії, що приписують цій “істоті”, я просто ржу. Бо ж розказують про ідеальних, утопічних жінок, яких не існує. Та й, крім того, в таких не закохуються. Бо кохати можна лише ту людину, яка тобі підходить, як пазл. При чому, люблять все — і достойність, і пороки. Бо кожна каструлька знайде свою кришечку. Треба лише бути тим, ким ти є, а не здаватися кимось для когось.
Рита, моя подруга — судмедексперт, яка лається матом. Та Оля, яку чоловік полюбив навіть лежачою. А ще філософська Маша, яка схиблена лише на науці… Це все звичайні жінки. Їхні приклади — це правда про нерівні шлюби, про справжнє кохання та сумісність.
—
Автор – Олена Пастернак, літературний переклад – Наталії Лаврик.
