Кажуть, що той хто вміє посміхатися, завжди сильніший за того, хто злиться. І справді, злитися — це те саме, що хапати руками жар, щоб кинути в іншу людину. І що з цього? Обпечені руки та відчуття безпорадності… Таку істину відкриває Будда. А Лі Якокка радить направляти свою злість на якусь справу, яка важлива для людини. Толку від цього буде набагато більше, ніж просто вибухати, як вулкан, закидаючи всіх лавою та попелом.
Існує твердження, що життя людини крутиться навколо того, де зосереджена її увага. І буває, що в цій річці буття, що тихо і звично пливе, може утворитися круговерть. Єдине, що врятує — це вміння терпіти та бути оптимістом.
Якщо ж заряджати себе лише негативом, то емоції просто вирвуться з вашого полону — їх буде важко приборкати. Тоді людина переживає стреси, незадоволення, наростає неспокій та злість.
Та мила усмішка може досягти набагато більшого, ніж величезний комок негативу. Більшість конфліктів відбуваються саме між близькими людьми. Ми можемо злетіти з котушок і просто втратити контроль над своїми думками, словами, зробивши боляче дорогій людині. Або ж таки зібрати в кулак свої емоції і подумати раціонально та виважено.
Лише бувши уважним та вміючи приборкати свої імпульси, людина може обрати правильний варіант дій в такій ситуації. Краще використати розум та мудрість, ніж імпульси, які накачуються, як хвилі на берег моря під час шторму.
Вільям Шекспір говорив:
“Посміхаючись, досягти того, що бажаєш, легше, ніж розмахуючи мечем”.
І справа не в тому, хто із суперечки вийде переможцем. Важливіше розуміння того, що дії більш врівноваженого — корисніші.
Мирна, легка розмова з посмішкою та розслабленою поведінкою — це краще, що можна застосувати в діалозі. Навіть, коли з іншої сторони відчувається агресія. Ось тому й говорять, коли хочеш досягти більшого, просто посміхайся.
Зі злістю за плечима далеко не зайдеш. А шалений гнів та образи ведуть до безвиході. Це почуття заважає слухати, що говорять тобі інші, а відповідно — почути й зрозуміти їх. У люті, ми настільки захлинаємося гнівом, що не чуємо нічого, крім свого внутрішнього “я”.
Той, хто посміхається, виявляється більш стійким перед будь-якими труднощами. Він вміє слухати, знаходити нові шляхи розв’язання проблем, поважати думку іншого й розуміти, що помилки роблять всі. Та у нього народжується вміння терпіти й контролювати свої емоції.
Це може здатися банальним, але саме самоконтроль допомагає впоратися з тією люттю, яка розігрується в людини. Це зовсім не означає, що на проблеми не треба звертати уваги. Їх треба розв’язувати, але керуючись здоровим глуздом, щоб погасити пожежу негативу, яка розгорається в гніві. Бо той, хто вміє посміхатися, завжди сильніший за того, хто злиться. Так, про це легше говорити, ніж освоїти це мистецтво. Але той, хто зміг – стає непереможним. І воно того варте. Як думаєте?
