Абсолютно всі діти влаштовують істерики. Батьки цікавляться: чи можна з ними щось зробити, чи треба просто почекати, поки дитина підросте?
Мама з Бразилії ділиться своїм рецептом – він простий та дієвий.
Я не психолог і не експерт із дитячих істерик, я звичайна мама 5-річної доньки. Проте мені здається, я знайшла «формулу», якою і хочу поділитися, – як можна швидко поміняти напрямок думок дитини, яка ось-ось почне скандал через якусь дрібницю.
Спочатку трохи нашої особистої історії. Моя дочка пішла в дитячий садок і дуже нервувала через це. Вона говорила, що ніколи не зможе звикнути до садка. Вдома теж все пішло навперейми: Аліса все частіше злилася і влаштовувала істерику буквально з будь-якого приводу, з кожної дрібниці.
У садку нам порадили піти до дитячого психолога, сподіваючись, що це якось нормалізує ситуацію. Психолог дійсно дала нам багато корисних порад, але одна з них була просто фантастична, до того ж і дуже проста.
Про неї я хочу розповісти. Психолог пояснила мені, що треба дати дітям зрозуміти: ми поважаємо те, що вони відчувають.
Отже, під час кризи, якою б не була її причина, треба допомогти дитині (це працює з дітьми старше 5 років) подумати та зрозуміти, що з нею відбувається. Коли ми визнаємо їхні почуття і водночас даємо їм самим брати участь у розв’язанні проблеми, ми можемо цим зупинити істерику.
Отже, ситуація: дитина готова розпочати скандал. Привід не має значення – у ляльки відвалилася рука, настав час лягати спати, домашнє завдання не виходить або просто не хочеться робити те, що ви просите.
Ми дивимося дитині в очі й спокійним голосом ставимо одне питання: ЦЕ ВЕЛИКА ПРОБЛЕМА, СЕРЕДНЯ ПРОБЛЕМА ЧИ МАЛЕНЬКА ПРОБЛЕМА?
Коли моя дочка починала думати про те, що з нею відбувається, це діяло на неї просто чарівним чином, принаймні тут, удома. Я ставлю це питання, вона відповідає, і ми знаходимо спосіб вирішити її, причому донька сама пропонує, де шукати рішення.
Маленька проблема зазвичай найшвидша і найпростіша.
Деякі проблеми вона вважає “середніми”. Швидше за все, ми їх вирішимо, але не в ту ж секунду – це допомагає зрозуміти, що є речі, які потребують часу.
Якщо проблема серйозна — а те, що ваша дитина вважає важливим, точно не можна ігнорувати, нехай вам це і здається повною дурістю, — такій проблемі доведеться приділити трохи більше часу.
Іноді треба допомогти дитині зрозуміти, що в житті не все відбувається так, як хочеться.
Ось недавній випадок, коли цей метод добре спрацював. Ми вибирали одяг для школи, а Аліса зазвичай дуже переживає через те, в чому йти, особливо коли на вулиці прохолодно. Коротше, вона хотіла надіти свої улюблені штани, але вони були у пранні.
Вона вже почала кукситися, коли я запитала: “Аліса, це велика, середня чи маленька проблема?”
Вона подивилася на мене і тихо промовила: «Маленька».
Ми вже знали, що невеликі проблеми легко вирішити. Я попросила її запропонувати варіант рішення (я знала, що їй потрібен час подумати), і вона сказала: «Вибрати інші штани».
Я говорю: «І в тебе є кілька штанів на вибір». Вона посміхнулася і пішла обирати інші штани.
Я привітала її з тим, що вона спромоглася сама розв’язати проблему, тому що дуже важливо похвалити дитину за те, що вона впоралася, це поставить остаточну крапку в ситуації.
Я не думаю, що є якісь чарівні прийоми у вихованні дітей. Виховати дитину, пройти з нею разом через усі етапи розвитку – це справжня місія. Так, іноді ми вибираємо неправильний шлях, тоді треба мати мудрість повернути назад і спробувати іншу дорогу.
Пройшовши через безліч істерик зі своєю дитиною, я нарешті побачила світло в кінці тунелю і дуже хочу поділитися цією знахідкою з іншими батьками. Сподіваюся, що у вас цей метод також спрацює.
Поділися цією цікавою статтею з друзями, нехай вони теж знатимуть!
