Шановні читачі…!!!
Знову й знову… читаю у коментах… “чому там чи там не виб’ють ворога, чому не наступають? Де підмога? Ворог наступає, нас вбивають… рятуйте й таке інше..”.
У зв’язку з цим хочу дещо пояснити стурбованим…
Збройні Сили України проводять стратегічну оборонну операцію… Здійснюється вона переважно методом МАНЕВРОВОЇ ОБОРОНИ. Відбувається це, головним чином, через те, що ворог ЗНАЧНО переважає нас у силах та засобах…
Більше того, ворог розуміючи таке становище, й так намагається “розтащити” наші сили, наступаючи ВІДРАЗУ на декількох рознесених операційних напрямках… таким чином, унеможливлюючи або суттєво ускладнюючи для ЗСУ здійснення маневру силами та засобами, їх концентрації, або утримання певних територій та місць… Значно полегшує йому такі дії той факт, що Україна має з ворогом, враховуючи Білорусь, не одну тисячу кілометрів спільного кордону… Тобто ворог має можливість наступати на досить широкому фронті.
В таких умовах, просування переважаючих сил ворога у глибину нашої території, або захоплення ним певних місць та окремих рубежів на цілому ряді ділянок стає практично невідворотнім…
Саме тому наше військове Головнокомандування цілком слушно та свідомо обрало шлях ведення високоманевровної оборони, а не впертої стаціонарної оборони кожного куща, кожного пагорба, кожної висотки, кожного селища та навіть міста… коли наші сили практично безцільно “згоріли” би у лобовому зіткненні із переважаючим ворогом.
Тому, в рамках ведення такої оборони, ЗСУ доводиться й відступати, й активно маневрувати, й взагалі… уникати більш-менш масштабних прямих зіткнень з цими важкоброньованими, але маломаневреними ордо-колонами орків.
Числені, важкі, малорухливі колони ворога, звісно переважають у загальному вимірі за своєю потужністю ЗСУ … Тому вперто намагаються просуватися вперед теренами України… Але в наслідок мобільних, маневрових дій ЗСУ, знаходяться під їх постійним вогневим впливом, несучи важки втрати…
Більше того, пропустивши ці орди у глибину… наші війська безжально “рвуть” їх комунікації, знищують їх матеріально-технічне постачання та забезпечення… таким чином, взагалі зупиняючи ці колони, або роблячи їхне просування дрібним… Ворог постійно втрачає техніку, паливо, боєприпаси та особовий склад у численних засідках, нальотах, вогневих ударах, обстрілах та рейдових діях українського війська…
Кінець кінцем, ворог виснажується та зупиняється…
І таким чином, виникають передумови для успішних контратакуючих дій ЗСУ на тій чи іншій ділянці, а відповідно до військової перемоги… Але, всьому свій час…
Зрозуміло, що у протилежному випадку… у прямому лобовому зіткненні з таким ворогом, намагаючись обороняти кожне селище, кожне місто і т.д…. ворог би виключно за рахунок своєї кількісної та місцями якісної переваги просто проломив би нашу оборону. Як би ми вперто не билися… і до того ж у такому випадку ЗСУ, зазнали б важких, непоправних втрат…
Тому різноманітні волання… на кшталт…
“нас кинули”, “рятуйте, на нас наступає ворог”, “невже не має сил нас врятувати?” і т.і… мало того, ще не мають сенсу, а ще й підривають емоційну стабільність нашого тилу.
Мало того, що це є егоїстично (бо нині з ворогом б’ється ВСЯ країна, а не тільки ви на тій чи іншій ділянці…), так це ще сіє паніку, сприяє ворогу у здобутті корисних для нього відомостей про можливу протидію йому з боку ЗСУ та інше…
Ви знаєте кому треба переслати це повідомлення. Тримаймося!
