Благослови ворогів моїх, Господи. І я їх благословляю і не кляну.
Вороги рішучіше за друзів штовхають мене в обійми Твої. Друзі тягнули мене до землі, вороги руйнували всі надії мої на земне. Вони зробили мене мандрівником і непотрібним жителем землі. Як звір швидше знаходить собі притулок, коли його переслідують, так і я, гнаний ворогами, сховався під покровом Твоїм, де ні друзі, ні вороги не можуть погубити душу мою.
Благослови ворогів моїх, Господи. І я їх благословляю і не кляну.
Вони замість мене сповідали перед світом гріхи мої.
Вони бичували мене, коли я сам шкодував бичувати себе.
Вони мучили мене, коли я від мук бігав.
Вони паплюжили мене, коли я лестив собі.
Вони плювали в мене, коли я був гордий собою.
Благослови ворогів моїх, Господи. І я їх благословляю і не кляну.
Коли я вважав себе мудрим, вони називали мене божевільним.
Коли я вважав себе сильним, вони сміялися наді мною, як над карликом.
Коли я прагнув бути першим, вони відносили мене до останніх.
Коли прагнув до багатства, вони били мене по руках з розмаху.
Коли я збирався спати мирно, вони будили мене від сну.
Коли я будував будинок для довгого і тихого життя, вони руйнували його і виганяли мене.
Воістину, вороги відлучили мене від світу і допомогли рукам моїм дотягнутися до краю одежі Твоєї.
Благослови ворогів моїх, Господи. І я їх благословляю і не кляну.
Хай буде втеча моя до Тебе безповоротною.
Хай минуться надії мої на земне, як павутина.
Хай запанує смиренність в душі моїй.
Нехай стане серце моє могилою для гніву і гордості.
Хай зберу на небесах всі скарби свої.
Хай звільнюся назавжди від самообману, що заплутав мене в страшну мережу життя примарного.
Вороги відкрили мені те, що трохи відомо: немає у людини ворогів, крім нього самого.
Той лише ненавидить ворогів, хто не пізнав, що вороги не вороги, але друзі найвибагливіші.
Воістину, важко сказати мені, хто зробив мені більше добра і хто заподіяв більше зла – вороги чи друзі.
Тому благослови, Господи, і друзів, і ворогів моїх.
