Той, хто пробував в Одесі це блюдо, обов’язково захоче сюди повернутися!
Найскладніший в приготуванні биточків – етап чищення дрібної рибки. Він завжди мене лякав – їсти ж завжди приємніше. Дуже добре пам’ятається як все це відбувалося…
Наш добрий старий двір був дружним. І якщо десь поруч “давали” свіжу сардельку, то у черзі виявлялися всі сусідки (за принципом – “я займала”). Після цього, процес чищення рибки перетворювався в не нудний масовий захід. А для дворових котів в такий день починался справжній бенкет!
Я із задоволенням спостерігал з вікна квартири, як сусідка тітка Мара чинно сідала під старою акацією біля дворової колонки і з жартами-примовками швиденько обробляла рибку. Як справжня одеська “хазяйка”, вона робила це одним рухом. Тримаючи рибку у голови лівою рукою, правою – виймала голову разом з хребтом і нутрощами.
При цьому йшли розмови “за життя”, обговорювалися свіжі новини “Привозу”, нашого і навколишніх дворів. Були тут і інші, але тітка Мара була визнаним авторитетом і неперевершеним оповідачем. Вона була щедрою на поради – завжди ділилася своїми життєвими хитрощами. Наприклад: СКІЛЬКИ (я навіть не підозрювал, що так багато) страв можна приготувати зі звичайної базарної курки? Про це, вперше я дізналася від неї. Стара одеситка багато чого пам’ятала і ми, відкривши рота, слухали її колоритні розповіді…
Та акація давно засохла, замість неї посадили шовковицю, колонку зруйнували – тепер ніхто не полоще білизну у дворі… Та й тітки Мари давно вже немає.
Але з таких ось спогадів і витканий тепер дух старої Одеси…
Ви не жили в Одеському Дворі? Вважайте, що ви в цьому житті нічого не бачили.
Ви жили в Одеському Дворі? Ну так поверніться в своє дитинство і молодість – згадайте: як все було!
Відривок з книги Аркадія Львова “Вся Одеса: 1794-1994”.
Літературний переклад – Маруся Фріман
