Георгій Бурков, відомий актор радянських часів пішов з життя у 1990 році. Після смерті його дружина прочитала в його щоденниках фразу: “У мене немає батьківщини, бо в раба її не може бути…” Прочитане шокувало жінку. Вона перечитала всі щоденники свого чоловіка, які він вів з двадцяти років. Після цього вона дала дозвіл на публікацію цих записів. Думки актора, який прожив дуже яскраве життя, вражають досі шанувальників його таланту.
“Всі ми жертви концлагера. Жалюгідна жменька людей продовжують грабувати та тримати в страху величезну країну. Ці тварюки плодять собі подібних. Бандити при владі ще довго будуть загвинчувати гайки народу.
У мене немає батьківщини, бо в раба її не може бути. Але якщо Батьківщина все ж є, то вона захована глибоко в мені. Але ми живемо на території, яку окупували комуністи. Це гірше ніж татаро-монголи, бо свої. Вони приписали нас до території, на якій ми народилися і перетворили її в бандустан.
Комуністи ніколи не були ні робочим класом. Це мерзота, вилізла з усіх осколків суспільства, невдахи, які винищили селянство та інтелігенцію. Їх можна ще умовити піти геть, але вони ніколи не розплатяться за те, що накоїли. Це продовжувачі справи перших Бісів, які ще довго будуть тягати Росію по мінному полю Сталінізму.
Сталінізм я сприймаю, як чуму, як епідемію СНІДу. Це ні в якому разі не соціалізм. Але його оберігають, не дають підступитися. Його зафіксували на всякий випадок. Хоча вже не відстрілюють тих, хто наблизився, але з пристрастю допитують, навіщо ти це зробив.
Ми побудували найгірший варіант людського гуртожитку. Завдяки нам фашисти змогли спустошити Європу, а китайці пройшлися по Азії.
На радість черні було знищено величезну кількість розумних грамотних людей. Натомість партія зміцнила свою владу. Це було якесь психічне захворювання.
Мерзотники стоять на чолі держави. Вони беруть все під свій контроль, спотворюючи будь-яку істину. Змінюють форму та зміст і повертають її людям.
Георгій Бурков був людиною що думає. Правда, жити йому довелося в не простий час і не в найкращій країні. У країні, про яку він сказав: “У мене немає батьківщини, бо в раба її не може бути…”
