Минулого року між мною та моїм сином виник конфлікт. Мати одного з його однокласників у суботу не дозволила йому прибирати на території школи. Вона сказала, що син ще маленький (13 років) і потребує відпочинку на вихідних. У той момент я згадав роботи в колгоспах, про які розповідала моя мама.
Про таку непокору тоді не могло бути й мови. Але зараз, звісно, адміністрація школи не має права змушувати дитину працювати, особливо у вихідні. Ця ситуація збентежила багатьох батьків, і мені цікаво, чому старше покоління з такою теплотою і радістю згадує роботу в колгоспі.
Як розповідала мама, працювати в колгоспах було нелегко і фізично, і морально. Адже дітей привчали працювати з 7 класу. Їх відправляли в колгоспи під час збору врожаю. Звісно, гроші за роботу платили. Але це була символічна винагорода.
Та все ж мама любила їздити в колгосп. Весь клас садили у вантажівку і вивозили в поля. Іноді ночували в селі. В такому випадку по двоє-троє дітей розподіляли між місцевими жителями. Учні старших класів могли працювати декілька тижнів, а студенти ще довше.
У колгоспі, куди відправляли мамин клас, вирощували картоплю, буряк. Був і яблуневий сад. Мама згадує, що їм дозволяли їсти фрукти. І ті яблука були найсмачніші, які вона куштувала. Їх збирали у відра і везли на склад. Звичайно, було важко.
Після робочого дня боліли руки та спина, але ніхто не скаржився. Адже саме ввечері починалися всі веселощі. Підлітки розпалювали багаття та робили печеню з тушонкою. Якщо у когось була гітара, це був справжній успіх. Вони співали пісні, знайомилися, танцювали.
Учнів супроводжували вчителі. Контролювали обсяги виконаної роботи, на підставі якої виплачували дітям гроші. Оскільки робота в колгоспі відбувалася восени, то уроки треба було відпрацьовувати. Це єдине, чим діти були незадоволені.
Моя мама завжди з хвилюванням і ностальгією згадує такі поїздки, оскільки вони зближували клас. З тих часів у неї багато друзів. А ви їздили в школі у колгоспи?
