У СРСР було дуже багато простих, але геніальних рішень, які, проте, не пропускаються офіційною медициною.
Така чудодійна віброгімнастика, запропонована академіком Мікуліним, здатна позбавляти м’язи ніг від надлишку молочної кислоти та покращити венозний кровообіг.
Академік Орбелі, який переніс інфаркт, був дуже вдячний Мікуліну за цю віброгімнастику, за допомогою якої вилікував своє старе серце, покращивши струм крові. Адже вправа впливає як на великі вени ніг, так і на капіляри, де переважно й утворюються затички. А всього й треба — постукати п’ятами.
Отже, у положенні стоячи відірвіть п’яти від підлоги на 2-3 см і різко опустіть їх. Таким чином ви проганяєте кров вгору по венах, не даєте їй застоюватися. Якщо робити вправу багаторазово (30 різких опускань по 5 разів на день), скаржитися на хвороби ніг вам не доведеться.
Мікулін Олександр Олександрович – конструктор авіаційних двигунів, головний конструктор Московського авіамоторного заводу імені М.В. Фрунзе.
На пенсії Мікулін залишився такою ж невгамовною і творчою людиною, якою був завжди. Він зайнявся проблемами збереження здоров’я, запропонував низку нових ідей, частина яких застосовувалася у санаторному лікуванні хворих. Коли Міністерство охорони здоров’я відмовилося видавати книгу Мікуліна, присвячену медичній тематиці, академік у 76 років вступив до медичного інституту і 1975 року склав державні іспити на відмінно. Наступного року він захистив кандидатську дисертацію з медицини з підготовленої ним книги. Тоді її було опубліковано під назвою «Активне довголіття». Всі свої медичні ідеї випробував на собі, маючи в середині життя великі проблеми зі здоров’ям, зумів зміцнити свій організм і досягти 90-річного рубежу.
Книгу «Активне довголіття (моя система боротьби зі старістю)» за бажання можна знайти в інтернеті та книгарнях.
У цій книзі йдеться про «віброгімнастику».
Комплекс ранкових фізичних вправ недарма називають зарядкою. І справді, це заряджання бадьорістю, свіжістю, активністю на весь майбутній день.
Навіть люди треновані, фізично міцні, які займаються напруженою розумовою працею, після кількох годин роботи починають відчувати важкість у голові. Мозок втомлюється.
Я пропоную просту вправу, яку можуть виконувати навіть ті люди, кому заборонено біг та швидку ходьбу.
Якщо піднятися навшпиньках так, щоби п’яти відірвалися від підлоги всього на один сантиметр, і різко опуститися на підлогу, то зазнаєш удару, струсу. При цьому відбудеться те саме, що при бігу та ходьбі: завдяки клапанам у венах кров отримає додатковий імпульс для руху вгору.
Цю вправу автор назвав «віброгімнастикою».
Такі струси тіла потрібно робити не поспішаючи та не частіше за раз на секунду. Після тридцяти вправ (струсів) потрібно зробити перерву в 5-10 секунд. У жодному разі не намагайтеся підняти п’яти вище сантиметра над підлогою. Вправа від цього не стане ефективнішою, а лише викличе непотрібну втому ступнів.
Занадто часті струси теж марні. У міжклапанних просторах вен не встигне накопичитись достатня порція крові, і її хвиля не захлисне наступний «поверх» вени. На початку глави я наводив приклад із пляшкою, заповненою рідиною, так от: венозна кров прямує до серця. Якщо вона буде налита лише до половини, пробку нізащо не вибити. Гідродинамічний удар буде надто слабким.
При кожній вправі слід робити не більше шістдесяти струсів. Виконуйте їх жорстко, але не настільки різко, щоб вони болісно віддавалися у голові. Струси мають бути такими ж, якими природа передбачила при бігу. Тому жодної небезпеки для спинного хребта та його дисків віброгімнастика не становить. Мій досвід занять віброгімнастикою протягом десятиліть це підтверджує.
Протягом дня рекомендую повторювати вправу 3-5 разів на одну хвилину. Вважаю, що віброгімнастикою корисно займатися людям стоячої та сидячої роботи.
Тяжкість у голові, що виникає від припливу крові в результаті тривалої та напруженої розумової роботи, проходить після віброгімнастики. Це пояснюється тим, що інерційні сили енергійно просувають венозну кров від голови до серця.
Втома проходить після хвилинного віброгімнастики під час підйому в гору. Ці хвилинні вправи рекомендую робити через кожні 150-200 м підйому. Особливо ефективно знімають втому такі вправи під час тривалих походів пішки.
Віброгімнастику, на мою думку, сміливо можна зарахувати до лікувальних видів фізкультури. Вище пояснювалося, як і чому під час занять віброгімнастикою видаляються шлаки. Якщо виконувати ці вправи, то венозні клапани перестають бути «тихими заводами». Струшування організму, що стимулює більш енергійне пульсування крові у венах, усуває скупчення шлаків та тромби біля венозних клапанів. Отже, тряска організму — це ефективна допомога у попередженні та лікуванні низки хвороб внутрішніх органів, засіб для попередження тромбофлебіту і навіть інфаркту (мікротромбофлебіту вен серцевого м’яза).
Це підтверджують усі прихильники віброгімнастики. Хочу навести як приклад свідчення академіка В.А. Амбарцумяна, який успішно користувався віброгімнастикою. (Лист наводиться з дозволу автора).
«Дорогий Олександре Олександровичу!
У період між 1966 і 1969 роками я кілька разів захворював на тромбофлебіт. 1969 року після лікування тромбофлебіту в лікарні я почав застосовувати запропонований Вами спосіб вібраційної гімнастики, коли хвороба ще не зовсім пройшла.
Після двох-трьох місяців застосування цього методу пройшли всі сліди хвороби. Після цього у мене майже два роки не було тромбофлебіту. Мені здається, що запропонований Вами спосіб справді допомагає попереджати тромбофлебітні явища…»
У періодичному друку я нерідко зустрічаю повідомлення, що підтверджують користь тряски, вібрації організму. Наведу одне таке повідомлення, опубліковане в журналі «Техніка — молоді» № 7 за 1974 під назвою «Верхи від паралічу».
«1952 року на Олімпійських іграх у Гельсінкі срібну медаль в одному з видів верхової їзди виборола австралійська спортсменка Д. Хартель. Яким же було здивування публіки, коли стало відомо, що ця спортсменка в дитинстві перенесла поліомієліт і довгий час лежала в паралічі!
Успіх Хартель наштовхнув медиків на думку лікувати наслідки паралічу за допомогою верхової їзди. І досліди, які проводяться у НДР, Англії, Швеції та Голландії, вже дозволяють говорити про позитивні результати спортивно-терапевтичної медицини. Так, до однієї з клінік ФРН надійшов дванадцятирічний пацієнт із серйозним порушенням координації рухів. Хлопчик не міг зробити один більш ніж п’ять-шість кроків, втрачав рівновагу від найменшого поштовху, мова його була невиразною, обличчя безперервно смикалося. Навіть лікарі та фахівці з лікувальної гімнастики не вірили, що дитина колись подолає недугу. Але після п’ятнадцяти уроків пацієнт тримався на коні без сторонньої допомоги. Після тридцяти п’яти уроків він міг виконувати нескладні гімнастичні вправи та злазити з коня. Після п’ятдесяти уроків він уже сміливо пускав коня галопом.
Фахівці вважають, що, хоча верхова їзда повністю не виліковує наслідків паралічу, вона має величезний позитивний вплив на пацієнтів, зміцнюючи їхній загальний фізичний стан».
Укладаючи розповідь про віброгімнастику та її вплив на організм людини, хочеться дати ще такі поради: по-перше, займаючись віброгімнастикою, стискайте щелепи міцніше; а по-друге, намагайтеся не робити вправ посередині кімнати. Краще виконувати їх у дверях, де підлога жорсткіша, щоб не викликати нарікань сусідів, що живуть під вами.
