Усі, хто живе в Росії та країнах СНД, знають про рибний день. СРСР уже давно немає, але традиція рибного четверга збереглася досі, прижившись у багатьох закладах громадського харчування і навіть у таких кафе, які взагалі не стосуються радянського минулого. Наприклад, у мережі американських піцерій Sbarro виключно щочетверга подають тунцевий салат. То як же з’явилася ця традиція і чому багатьом вона була ненависною?
Дефіцит м’яса
Вперше рибний день запровадили ще на початку СРСР. Пов’язано це було з кризою та голодом на початку 1930-х років: тоді уряд запровадив високі податки на ведення селянського господарства, а також у самому розпалі була колективізація. Як наслідок, через політику поголів’я худоби дуже скоротилося, з’явився дефіцит м’яса. Саме тому нарком постачання Анастас Мікоян запропонував запровадити рибний день. Це сталося 1932 року, і дні, коли подавали рибу, стали звичними на всіх заводах та у закладах громадського харчування. Тоді цей день не був закріплений: фабрики могли робити рибне меню на власний розсуд серед тижня.
Оцінка коропа експертами
Звичайно, як і всі ідеї радянського уряду, рибний день був підкріплений пропагандою у вигляді плакатів, а також лекціями про користь риби, про білок, який дуже легко засвоюється організмом, про те, що вона багата на мікроелементи, особливо на фосфор і йод.
Тож раз на тиждень у заводських їдальнях меню рясніло рибними делікатесами: котлети з риби, смажена риба, крокети, юшка.
Як вам такий заклик?
До речі, за Сталіна чорна і червона ікра була цілком доступною. Осетрову ікру активно добували у Каспії, і СРСР був головним експортером чорної ікри. Щоправда, радянські люди їли її неохоче, через що навіть з’явилися плакати, які закликають їсти ікру.
«Друге дихання» рибного дня
Звичайно, у складні 1940-ві роки про жодні рибні дні не могло бути й мови, як і про масове рибальство, і постачання риби на заводи. Але після війни обсяги виробництва почали виростати, розвиватись стала і рибна промисловість. Ну а в 1950-х роках стали шалено популярними рибні консерви: так СРСР забезпечив рибою всіх громадян.
Крабові палички стали виробляти лише 1984-го, тож до середини 1980-х консервували справжніх крабів.
Радянські господині всіляко намагалися вписати сайру, горбушу, оселедець на свій стіл: саме у другій половині XX століття стали популярні такі салати як мімоза, оселедець під шубою та інші страви, в основі яких були консерви. Шпроти та кілька в томаті взагалі стали символом СРСР: кажуть, Маргарет Тетчер під час своєї поїздки дегустувала кільку, і вона їй припала до душі.
Чому четвер
Ну а коли Союз освоїв морський лов, риби з’явилося вдосталь, у тому числі й замороженої. З цієї причини й згадали про введені Мікояном у 1930-х роках рибні дні. До ідеї повернулися 1976 року, але цього разу вирішили закріпити цей день за четвергом.
Ось такий тайм-менеджмент для радянських жінок
То чому ж четвер? З цього приводу було проведено довгі та ретельні підрахунки. Офіційна версія говорила, що четвер — найкращий день для реалізації риби.
Але були й інші теорії про цей день тижня. Річ у тому, що рибні дні не дуже шанували співробітники на радянських підприємствах. Багато хто брав на обід з собою бутерброди з ковбасою, хтось взагалі у четвер пропускав похід у їдальню. Та й рибні страви в громадському харчуванні залишали бажати кращого, що тут сказати. Зважаючи на ці фактори, для рибного дня був обраний четвер, оскільки за прогнозами через те, що багатьом було не дуже смачно, у цей день має бути спад працездатності. І краще, якщо риба буде наприкінці тижня.
На рибозаводі Мурманська
Є й третя версія. Оскільки в СРСР вітали лише одну «релігію» — віру в державу та комунізм, рибний четвер був своєрідною спробою звернути вірян на свій бік. Річ у тому, що традиційно за середами та п’ятницями під час християнського посту потрібно було відмовитися від м’ясних продуктів. І четвер став, можна сказати, демонстративним днем — пропагандою атеїзму.
А ви як ставитеся до такої традиції?
