Петро Мамонов — відомий широкому загалу не лише, як рок-музикант, актор і поет, а й, як народний філософ. Його фрази і висловлювання вже стали цілою навчальною енциклопедією для багатьох. А відомий вислів: “Ляжте як-небудь в темряві і задайте собі питання…” став для багатьох помічником, щоб розібратися з думками та проблемами.
Петро Мамонов вів роздуми на багато тем, про які інші навіть і не думають. Наприклад, про чоловіків він писав так.
“Мені все під силу — я можу напиляти дров, вистругати, що потрібно. На те він і чоловік, щоб це все вміти — це не те, що займатися спортом, бо так модно. І нічого говорити, що роботи ні для кого немає. Хто шукає — той знайде і навіть зміниться для того, щоб заробляти гроші.
Щоб мати дорогу машину — для початку треба навчитися, як класти, наприклад, плитку. Саме з таких елементарних чоловічих речей і знань починається успіх. Я на своїй дачі своїми руками побудував і сарай, і баню. А коли колодою валятися цілий день в ліжку та жувати кавуни, то скінчиш погано.
Обов’язково захочеться спробувати чогось забороненого — спиртного або наркоти, якої всюди хоч греблю гати. Як не прикро, але таких чоловіків зараз теж так само багато.
Гості, які приїжджають до мене кажуть: Мовляв, ох і далеко від людей Ви сховалися, чого аж в таку глухомань втекли? А я відверто і критично запитую: “Від чого чи від кого? – Те, що я живу в селі не говорить, що це глухомань і, що я переховуюся. Я просто живу по-іншому. Тут життя зовсім вимірюється не так, як в місті. Рано встав, поробив, от і сонце вже на небокраї. А ввечері лише на мить підняв голову, а воно вже сідає. День пролетів — і дякувати Богу, що дав сили, щоб його прожити.
У селі й думки інші. От буває дивишся на зоряне небо і думаєш. Як помру, що скажу Господу? У місті про таке не думають — обставини не ті.
От одного разу зайшов до будинку, а світло відключили. Думав увімкнути комп’ютер, а він то не працює без електрики. І я от так собі ліг в темряві і задав собі багато питань. Темрява допомагає ні про що не думати, ні про які гаджети і соціальні мережі.
Лише — про тебе, про твою душу, про те, як ти живеш і, що доброго зробив іншим. От і ви ляжте як-небудь в темряві і задайте собі питання… А як я живу? Я хороша людина чи так собі?”
—
Автор — Петро Мамонов, літературний переклад — Наталії Лаврик
