“Чому розумні люди рідко бувають щасливими?” Ця особлива думка відомого письменника Ернеста Хемінгуея, можливо, допоможе і вам розібратися зі своїми невдачами в житті.
Виявляється, що розумні люди мають завищені плани та планки. Мати плани і йти навіть важким шляхом для того, щоб їх виконати, це, звісно, похвально. Але інколи занадто високі планки стають не принципом життя, а суцільною проблемою.
Адже, маючи високу ціль, її не завжди можна досягти. І в процесі невдач людина переживає, розчаровується. Від цього страждає і вона сама, і люди, які її оточують. Бо людина, яка відчуває незадоволення в усіх сферах свого життя, стає схожою на робота, який рухається до цілі. При цьому не помічає, що навколо неї є і важливе, і те, що приносить радість.
Розумні люди хочуть, щоб речі й оточення було ідеальним
Тому їм важко сприймати світ і своїх близьких такими, як є. Вони завжди хочуть його переламати і змінити, бо прагнуть досконалості.
Розумним важко відчути задоволення від ситуації чи моменту життя
І все через надмірні знання, які беруть верх над людською свідомістю. Адже будь-який момент ці люди починають аналізувати, вичислять за формулами, пояснювати певними правилами. А за цим всім вони просто не можуть насолодитися простотою цієї ситуації, її емоціями та переживаннями. Бо їм все треба зважити, перерахувати, перевести у те, чи має це відношення до сенсу життя, удосконалити його і т.д.
Щастя — розумна матерія, яка може заспокоїтися; інтелект — розумна матерія, яка ніколи не може вгамуватися.
Щасливі люди від того і щасливі, що беруть цей позитив із кожного дня, із тих обставин, які є зараз. А от розумникам спробуй догодити! Навіть відчуваючи щастя, вони будуть шукати пояснення цьому.
Зацикленість на справах, моментах, речах
Часто розумні люди страждають на нервові розлади та депресії. А все через той розум, який не дає заспокоїтися ні на хвилину. Адже такі люди все зважують, сто разів обдумують, доводять себе до знемоги. А звідси — і депресії.
Навіть якщо все передбачити, результат може бути непередбачуваним. І це дуже ранить розумників
А все через віру у свої сили, інтелект, продумані ходи. Від цього у людини “розбивається” серце, коли сталося — не так, як гадалося.
Розумники критикують не лише оточення, а ще більше — самих себе
З самооцінкою теж не дуже. Адже, маючи багато знань, ці люди самі собі ставлять багато питань, критичних зауважень і не можуть сприймати свої недоліки. Через це в них немає настрою.
Весь час у пошуках сенсу та глибини буття
У розумних людей весь час ввімкнений калькулятор, який обчислює користь їхніх дій. Саме тому вони весь час знаходяться в тривозі. Бо результат власних досліджень не радує…
Іншим людям важко зрозуміти таких розумників
Навіть таким інтелектуалам потрібні друзі, співрозмовники й просто той, хто міг би вислухати. Але знайти такого унікума не завжди просто. Адже він має бути на одному рівні з цим розумником, щоб зрозуміти його та підтримати розмову.
Проблеми з психікою — через розум
Саме високий IQ змушує цих людей жити в постійних роздумах, аналізі та запитаннях. А це дуже тяжко відбивається на психіці.
Працювати над своїм щастям треба щодня
Розумникам ні в якому разі не можна відгороджуватися від усього суспільства, яке, ніби-то, їх не розуміє. Бо саме через це розумні люди і відчувають себе нещасними.
У суспільстві розумникам дуже ніяково — як на першому побаченні
Інтелектуалів, які говорять щось незвичне, часто критикують звичайні люди. Тому розумні відчувають себе ніяково, бо важко витримують всю критику, що може политися на них.
Розумники бояться, що втратять свої знання
Іронія зі сторони інших застає їх зненацька. Й аналізуючи це далі, вони втрачають віру у свої знання. Саме тому часто трапляється, що ці люди стають підлеглими у менш освічених керівників.
Ось чому розумні люди рідко бувають щасливими в житті. Ця особлива думка говорить про те, що великий розум — це не завжди безмежне щастя. Просто за своїми знаннями людина може не розгледіти своєї особливої миті чи моменту в житті.
