Багато століть люди розповідають один одному казки про ангелів — дивних істот з білими крилами, які з самого народження живуть поруч з людиною. Але ніхто ніколи не розповідав про те, як з’являються ангели, звідки приходять. Ця історія саме про це.

фото planeta-thetahealing.ru

— Вам скільки?

— Кілограма два, не менше!

— Чи впевнені, може півтора вистачить?

— Ні, два!

— Валя, загорни два тупості, — крикнув кудись за кут чоловік, який сидів за столом.

— З тупістю беруть ще заздрість та ненависть. Берете?

— Так! Теж по два кіло!

— Ні, ці в доважок по півкіло в руки не більше.

Черга розмитою плямою хлюпала мармуровими сходами, стікаючи в величезний хол. Загальне напруження. Може не вистачить, все розберуть. Дуже хотілося легкого життя, без найменшого напруження.

— Жінка, пропустіть, я тут стояла! Ви пізніше підійшли! — відштовхуючи ліктями, лізла на місце молода дама великих розмірів.

— Ні, це я раніше тут стояла! — зойкнула, хапаючись за повітря руками, відштовхує її опонентка.

— Дівчата, Не сваріться, всім вистачить, — долинуло зверху. 

— Що вам? — спітнілий чоловік з плоским червоним обличчям переминався з ноги на ногу.

— Мені як всім, як всім і побільше! Точно безкоштовно?!

— Дивлячись, що оберете, — з часткою іронії прозвучало у відповідь. — Перший пакет — інтелект, до нього на додачу — жалість, співчуття, прийняття, любов. Цей коштує дорого, до того ж грам триста — чотириста, не більше. Другий, абсолютно безкоштовно — тупість, до нього байдужість, ненависть, заздрість. Вам який?

— Мені як всім, як всім, — занервував червонопикий чоловік.

— Все беруть тупість, вам теж?

— Так! — без роздумів випалив він. — А точно з усім цим жити легше буде?

— Абсолютно, — з тією ж часткою іронії повторив молодий чоловік, що сидить за столом і тихо зітхнув. — Ніяких турбот! Тупість перекриє можливість мислити і аналізувати, байдужість перекриє можливість про будь-кого хвилюватися, заздрість буде зігрівати своїм теплом! — за інструкцією випалив він завчені фрази. А від себе додав: «Поки не спалить!».

— Ну, що, перший пакет так ніхто і не взяв, — той, що сидів за столом, встав і обтрусив штани.

 — Так і вчора не взяли, — потер руки напарник. — Його взагалі не часто беруть, ніхто напружуватися не хоче.

Раптом на двері задзвенів дзвоник.

— Ми закриті, — понеслося зверху. — Приходьте завтра.

— Мені терміново, мені зараз, мені жалість потрібна! Там собака здихає, все мимо йдуть, а моя черга під кінець, прошу. І співчуття, якщо можна. Другу годину по людях шукаю, ні у кого немає, сказали, що у вас.

У залі запанувала тиша. Двоє нагорі завмерли, здивовано дивлячись на того, хто прийшов.

— Чи впевнені? — тишу порушило питання.

— Так, звичайно, як я без неї жити буду? З нею зовсім по-іншому.

— З нею складно! — менеджер почухав потилицю. — Складно ви жити з нею будете, там ще йдуть милосердя, прийняття, розуміння. Воно вам треба ?! Візьміть пакет лімітний: тупість, ненависть, байдужість. Все беруть! Безкоштовно.

— Ні, мені жалість потрібна, я готовий заплатити …

— Так ви не зможете в цьому суспільстві жити, тільки сьогодні більше сотні тисяч пакетів з тупістю розібрали. І так кожного дня. Куди ви зі своєю жалістю? З нею мозок працює, душа оживає, ви божевільний?

— Ні, живий, і душа поки жива. Дайте мені жалість, і я піду.

— Ви будете самотні, вас не приймуть у суспільство! — простягаючи пакет, невпевнено сказав менеджер.

— Краще самотній, ніж мертвий. Що з мене?

— Нічого, вам, як першому покупцеві бонус — безкоштовно.

— Дякую, — молодий юнак взяв дбайливо пакет, притиснув до грудей, посміхнувся і вийшов.

Двері тихо брязнули.

— Шкода мені його, як він серед цієї маси один? — почухав голову Микита.

— Не хвилюйся, — Валентин поплескав його по плечу.  — До цього пакету в додачу йде ангел-хранитель, на тримай.

— Що це?  — Нік повернувся і взяв аркуш паперу.

— Твоє підвищення.

В повітрі зависло питання.

— Тупість беруть на ура, безкоштовно ж. А ось жалість, співчуття, любов майже нікому не потрібна. Продати ці пакети складно. І якщо ти зміг хоч один такий пакет прилаштувати, підвищення у тебе в кишені …

— І що я тепер маю робити? — здивовано запитав Нік.

— Оберігати свого підопічного, щоб самотнім не був і з’їденим суспільством, — Валентин дістав з шухляди крила з великим карабіном й передав Микиті. — На, лети за ним, стеж в обидва! Такі як він на вагу золота …

Це трохи сумна історія. Але, можливо, саме вона розповідає, як з’являються ангели — коли потрібно оберігати особливу людину, не схожу на всіх інших.

Автор — Василиса Савицька, літературний переклад — Ірина Подгурская