Ера двієчників настала і зараз вони всюди. Не кажіть, що вони були й раніше. Так, були, напевно. Але як-то ховалися, шифрувалися під трієчників, мімікрували під хорошистів. Заучували пару-трійку загальних розумних фраз, якими, немов фіговим листочком прикривали своє невігластво. Соромно було зізнатися, що ти чогось не знаєш. Краще інший раз промовчати, може, за розумного зійдеш.
Тепер сором’язливі двієчники залишилися далеко в минулому. Зате навколо відверті легалізовані тупиці, готові демонструвати своє невігластво, як бойовий прапор.
Вони пишаються своєю безграмотністю. Не вірите — загляньте в соцмережі. Ось де є місце розгулятися бездарами та профанам. Ах, вибачте, хотів сказати блогерам і коучерам.
Блогери — це взагалі окрема розмова. Стільки понтів, самозамилування, трешу і хамства, зведеного у звитягу, що елементарна безграмотність на цьому тлі виглядає як “няшный” недолік.
Але поголовна безграмотність залізла у святая-святих — до засобів масової інформації. В те місце, яке й було створено спочатку для того, щоб навчати маси. Ви вслухайтесь, що вам кажуть в серйозних новинних каналах! І найголовніше — як вони це говорять! Справа навіть не у фактах і новинах. Брехливість ЗМІ це окрема розмова! Справа в елементарній правильній вимові та написанні.
Виникає шалено цікаве питання — а в сучасних ЗМІ є така професія, як редактор? І, якщо можна поставити ще одне, не менш цікаве запитання — а де він навчався? Проглядаючи стрічку новин на колінці? Або почитуючи одного з модних блогерів?
Те, що вони нікого, крім новомодних блогерів не читають, не викликає жодного сумніву. Читати нині взагалі стало не в моді. Навіть більше — вчитися стало не в моді. Якщо ти вчишся, замість того, щоб прогулювати уроки, а потім грубіянити втомленій вчительці — ти лох! Самий натуральний!
Тому що он той тато, не вчився — подивися. Скільки у нього бабла? А ось твоя мама, кажеш, червоний диплом має? Ну і де твоя мама? Підробляє прибиральницею в фірмі багатого тата, а свій червоний диплом повісила на стінку?
Читати вже давно не в моді. Книги, звичайно ж купують. Але навіть великі дорослі дяді воліють книжки з картинками — так, щоб було зрозуміло! І красиво! І щоб поставити дороге глянцеве видання кудись в шафу — дивіться, скільки у мене книг, і які вони дорогі.
Щоб там не говорили заспокійливі гуру, а погодитися все-таки доведеться. Ера двієчників настала і зараз вони всюди.
—
З інтернету
Літературний переклад і адаптація Ірина Подгурська.
