“Не подобається — не працюй…”, – кажуть, що це дієва порада для тих, хто весь час скаржиться на погану роботу. А ось геніальний набір порад для скигліїв взагалі на всі випадки життя.
У більшості випадків, коли людина не справляється зі своєю роботою, вона переходить в наступ. Обурившись, кидає фрази типу: “Ви бачили ту зарплату, що я отримую? І за ці копійки я маю викладатися на всі 100%?” Знаю, бачу. Але водночас не розумію, чого ти й досі сидиш на цьому місці. Здається, що може бути простішим: не до снаги — не працюй. І це стосується всього.
Погано живеться з цією людиною — покинь. Партнери по роботі тебе не цінують, погано з тобою поводяться — зміни на інших. Ця сукня тобі не пасує — віддай комусь, на кого вона сяде ідеально. Не спиться вночі — лікуй душу. Відчуття, як у вовка, якого побили, — йди до лікарні. Погано живеться в державі — їдь до іншої. Роби вже щось — досить скиглити.
Коли ж ти нічого не змінюєш у своєму житті, це свідчить, що насправді ти, як риба у воді. Все “ок”. Просто зізнайся, що саме в цьому стані, на цій роботі, з цією людиною, тобі комфортно. Добре тільки постійно жалітися, скиглити, показувати свої страждання, щоб хтось допоміг. А ще краще — розв’язав твої болючі питання. Та аби тебе жаліли й гладили по голівці. Бо, бачте, як же не пощастило в житті. І, так, добре нічого самостійно не змінювати у своєму житті. Все тихо, за планом, дуже комфортно. Ну тоді зізнайся вже, що тобі просто подобається бути в цьому лайні.
І, мабуть, це найбільший сенс твого життя. Коли з’ясувалося, що ти не потерпілий, то хто ти тоді? Ти ж просто не знатимеш, чим зайнятися, коли перестанеш скиглити. Бо прийдеться брати руки в ноги й щось насправді робити, вирішувати, кудись рухатися. Коли вилучити фрази про те, що це твоя ноша, що вона важка, але ти її все одно несеш, втрачається весь сенс твого життя. Ти ж не зможеш так жити, не жаліючись ні на що…
Вибір буває різним — вирішувати, не вирішувати. Обидва варіанти правильні. Але просто визнай свій вибір, втовмач собі в голові, що тобі так добре. І не пудри мізки іншим про твої “страждання”, “ноші” і “хрести”. Той, інший, має своє життя, а грати у твої ігри його ніхто не зобов’язував.
Зізнайся, що ти там, де тобі хочеться бути. Така вже вона гірка правда.
Отож, не подобається — не працюй, не любиш — покинь, не цінують — шукай інших, кому буде цікаво з тобою. Це просто геніальний набір порад для скигліїв, яким треба мінятися самостійно, а не чекати якогось нафантазованого Месію.
—
Автор — Лілія Ахремчик, літературний переклад — Наталії Лаврик
