Часи змінюються, а дитячі питання залишаються все ті ж: “Тато, звідки я узявся?”. Ця розповідь для тих, хто пам’ятає про істинні цінності. А вони, не дивлячись на прогрес, залишаються без змін. І той зв’язок, яку ми будуємо зі своїми дітьми – буде нашою опорою завжди.
– Тату, звідки я з’явився? – несподівано почав питати маленький Коля, коли батько прийшов з роботи.
Батько не очікував підступного питання і машинально відповів: “З мами!”. Усвідомивши, що далі буде, він в жаху чекав наступного запитання.
Питання не змусило на себе чекати:
– Звідки взялася мама?
Батько видихнув і радісно відповів:
– З Бердичева!
– А він звідки? – не зрозумів дитина.
— Бердичів? – батько був радий, що розмова звернула у бік географії з історією в додачу, і почав пояснювати: – Бердичів намалював архітектор. Це такий дядько, архітектор. Він Бердичів намалював, а інші за його малюнком місто побудували.
Хлопчикові стало дуже цікаво. Він задумався, а потім видав:
– Виходить, що мене теж якийсь дядько намалював, до того, як я з’явився з матусі?
Батько сильно обурився подібною можливістю.
– Неправда! Це не дядько, це я намалював!
Коля поглянув на батька та суворо запитав:
– Навіщо ж ти мене намалював з веснянками?
Папа зніяковів, а потім викрутився:
– Я люблю дітей з веснянками. Вони веселі. Веснянки. І дітям, у яких вони є, завжди весело.
– Не завжди, — засмутилася дитина з веснянками.- Мене дражнять. Кажуть, що вуха великі. Навіщо ти мене таким намалював?
– Тато не винен, він просто не вміє добре малювати, — прийшла на захист папи мама. Але тато обурився:
– Я погано малюю? Чому ж ти мені не допомогла?
– Ага, могла б мені інші вуха намалювати! – погодився син.
– Я теж не дуже добре малюю, — зніяковіла мама.
Дитина зітхнула. Що робити з батьками, які не вміють добре малювати? Папа спробував його втішити:
– У мене колись теж такі вуха були! В дитинстві А потім вони виправилися.
Але син вже думав про інше. Він поглянув на батьків і дуже серйозно попросив їх:
– Коли ви сестричку малювати будете — покличете мене. Я повинен простежити, щоб ви все добре намалювали. Бо сестричка має у мене красивою бути.
Коли у вас син запитає: “Тато, звідки я узявся?” – точно знайте, що відповідати. Це історія для тих, хто пам’ятає про істинні цінності і про зв’язок, міцніше якого немає і не буде в цьому житті.
—
А. Анісімов. Літературний переклад – Ірина Подгурська.
