Це так просто бути щасливим й дарувати це відчуття іншим. Не треба мріяти про справжнє щастя, яке не купиш за гроші, його треба кувати самостійно. Це ж так легко нажати на гальма на повороті перед великою калюжею, щоб пропустити пішохода. І його одяг, і ваша совість будуть чистими.
Наскільки краще заспокоїти дитину, що розбила ялинкову прикрасу. “Нічого страшно — якщо розбилося, то до щастя”. А не розпинатися повчаннями та криком цілими годинами так, ніби розбилося ваше серце. Так легко, але так важливо для вас і малюка.
Скажіть же, легко набрати номер мами й просто запитати, як у неї справи. Хіба для цього потрібно багато часу. Все ж гірше телефонувати лише тоді, коли сталося щось погане або вам щось треба попросити.
Так просто піднятися з крісла й аплодувати стоячи після вистави. Ваші ноги від цього не постраждають, а от артистам буде приємно. Бо саме ваша реакція — це визнання їхнього таланту, це їхнє натхнення. І повірте, ніяка зарплата цього не замінить.
Так легко вгамувати свої негативні думки й не виливати їх на своєму оточенні. В словах, коментарях, діях. Куди краще цей порив емоцій перевести у творіння чогось прекрасного й доброго.
Хіба важко промовити слово “дякую”? Просто так, за надану послугу, за місце, яким вам поступилися в автобусі, за приємну розмову з другом, мамою, за посмішку вашої дитини…
Так само легко сказати “ні” всьому тому, що вам не пасує, не підходить по духу. Людям, книгам, звичкам, оточенню. Всьому тому, що вас гнітить та руйнує, як особистість. Всьому, що приносить вам нещастя та погані емоції.
Це так просто відправити повідомлення зі словами “люблю тебе”. І не треба чекати приводу, аби це написати. Просто цінуйте ту можливість, що вам є кому це сказати.
Простіше простого порушувати правила й виглядати при цьому смішно. Проспати роботу, закімарити в кіно, гарно одягтися без приводу, а зі святкового посуду їсти звичайний омлет чи гречку.
Саме з таких мізерних речей, як слова вдячності, любові, вибачення, радості та підтримки й складається історія про справжнє щастя, яке не купиш за гроші. Насправді це так просто й легко, що навіть не віриться…
—
Автор — Ярослава Гресь, літературний переклад — Наталія Лаврик
