Можете уявити собі розмову з Богом. Він може сказати дуже багато або не сказати нічого. Але гірше всього, якщо він скаже тобі: “Ти не грішна, ти дурна…” У кожного своє уявлення про Бога і кожен бачить його по-різному. Хтось бачить в ньому побіленого сивиною мудрого чоловіка. А хтось – величезний вселенський незбагненний розум.
Але дуже часто ми бачимо в Бозі суворого наставника, який може покарати за непослух недбайливу душу. І боїмося ми, і намагаємося в молитвах отримати прощення. Ось і я уявила, що приходжу одного разу до Бога і, побачивши його, падаю на коліна.
Бог обов’язково підійде до мене — адже він приходить до кожного!
– Як ти? – запитає мене Бог
А я почну заламувати руки та каятися:
– Грішна я, Боже, не карай мене сильно, — І почну перелічувати гріхи свої з самого народження.
А от Богу мої гріхи зовсім нецікаві. Що він дізнається нового, якщо він був зі мною з самого народження? Та всі гріхи мої знає досконало.
– Ти мені краще про Землю розкажи, — нетерпляче скаже Бог. – Ти там прожила все своє життя. Як вона тобі?
Ось тут я захлинусь черговим своїм гріхом і почну таращити очі на Бога в подиві.
— Я ж створив Землю за шість днів, — скаже мені з посмішкою Бог. – Я старався як міг. Тобі сподобалася Земля?
– Ти бачила величезний океан? – запитає мене Бог. – Який він прекрасний на світанку? І які величезні хвилі може розігнати?
– А китів бачила? Це саме величезне створення на Землі. Який він граціозний і який фонтан води може випустити з себе! Я сам здивувався, коли його створив! – похвалиться мені Бог
— А ти бачила виверження вулкана? – запитає мене Бог. – Коли потоки вогненної лави несуться по схилу і сичачи падають в морські хвилі?
– Чи бачила ти джунглі? Як мавпи стрибають з гілки на гілку? А льоди Антарктиди та веселих птахів-пінгвінів, які не вміють літати, зате відмінно плавають?
– А водоспади бачила? Коли тонни води з ревом летять з величезної висоти?
– Скажи мені швидше, що тобі найбільше сподобалося? Адже я старався для тебе! Для кожного, хто живе на цій Землі! – скаже мені Бог
І що я відповім? Буду стояти та плескати очима?
А потім почну розповідати, що не бачила, бо не вийшло. Все справи, справи… То навчання, то діти. Робота ця безглузда, кар’єра, хай її грець. І що потрібно було сплатити за квартиру, іпотеку, машину, кредит. Все збиралася подивитися, але якось не вийшло… Грішна я, Господи…
Подивиться на мене Бог тоді сумно і скаже, зітхнувши:
– Ти не грішна, а дурна. Я так старався, коли створював цю Землю. А ти за все життя так і не знайшла часу на неї подивитися. А більше шансу не буде. Боюся я цього…
Ми всі бачимо Бога як суворого вчителя. Деякі навіть бачать у ньому того, хто карає за провини. Ми забуваємо, що за проступки ми караємо себе самі. А Бог — насамперед був Творцем. І Батьком, який подарував нам те, що створив.
Треба прожити так, щоб коли у вас відбудеться розмова з Богом, він не скаже вам сумно: “Ти не грішна, ти дурна…”
—
З інтернету. Літературний переклад Ірина Подгурська.
