Як російська пропаганда проти України формувалася з XVI століття до сьогоднішньої війни. Попри те, що російські політики та ЗМІ загалом рідко вдаються до правди, в них є улюблені казки про Україну. Москва як Третій Рим, спільність українців і росіян й нацисти в українському уряді — ці та інші міфи спростовуємо та пояснюємо, звідки вони взялися.
МОСКВА — ТРЕТІЙ РИМ
Цей ідеологічний та теологічний концепт уперше згадується в 1523 році, коли православний чернець Філофей Псковський формулює доктрину, за якою саме Москва як осередок православ’я наслідує державні традиції християнської імперії ромеїв. Відповідно до неї «перший Рим» упав, коли його обрали своєю столицею єретики-латиняни (папісти), а «другий Рим — Константинополь» у 1453 році був захоплений турками-мусульманами.
Отже, за цією концепцією, Москва — остання велика православна держава й без неї світ закінчиться. Проте, окрім Московії є й інші держави зі значно довшою історією поширення православ’я у своїх землях, як от Молдова, Сербія, Грузія тощо. Ба більше, є країни, де відсоток православних вірян набагато вищий, ніж у сучасній Рoсії: Греція, Кіпр тощо.
УКРАЇНА — ОКРАЇНА
Московські пропагандисти часто-густо звертаються до етимології назви України як «окраины» Росії або Польщі, намагаючися так поставити під сумнів існування цієї «держави-кордону». Припустимо, що походження назви «Україна» дійсно лежить у слові «окраины», себто кордону. Та чий то був кордон? Вперше ця назва згадується в Київському літописі 1187 року, коли на північному кордоні Русі тільки-но заснували провінційне місто Москву, а кордон Русі з Польщею пролягав у західній Галичині.
Значно ймовірнішим виглядає трактування цієї назви як «окраїни Русі», тобто кордонів Київської землі та її південних сусідів. Протягом століть саме український степ був своєрідним фронтиром, що розділяв християнський та ісламський світи. А вже на мапах XVII століття з’являється означення «карти України, або козацької землі», себто не кордону, а окремої країни.
УКРАЇНЦІ ТА РОСІЯНИ — ОДИН НАРОД
Наратив, покликаний довести що українці та росіяни складають один народ, має давню історію. За часів імперії була теза про середньовічний руський народ, що в часи дроблення Русі поділився на окремі племена, але під владою Москви мав знов об’єднатися у єдиний етнос. Сучасний російський наратив до цієї тези додав ще й спільне радянське минуле.
Втім, факти заперечують ідею такої єдності. Доведемо це на прикладі мови та релігії, адже в Середньовіччі то були основні маркери етносу. Єдиною спільною мовою в Русі була церковнослов’янська, себто писемна. Вона була створена на основі давньоболгарської й у Київський Русі виконувала функцію, аналогічну латині в Західній Європі. Щодо конфесійної єдності, то фактично вона щезла у XII-XIV століттях, коли в межах Київської Русі діяли окремі митрополії у Володимирі, Галичі та Вільнюсі.
УКРАЇНА ВОЛОДИМИРА ІЛЛІЧА ЛЄНІНА
«Сучасна Україна цілком і повністю була створена Росією «…» водночас Ленін та його прибічники робили це досить грубо щодо самої Росії — шляхом від’єднання в неї частини її власних історичних територій», — таку заяву зробив путін 21 лютого 2022 року, пояснюючи необхідність визнання незалежності самопроголошених «Л/ДНР».
Вочевидь, президент Росії мав на увазі відокремлення Донбасу від Росії та приєднання його до України. Що ж, це твердження неправдиве, адже з падінням імперського уряду в Петербурзі землі східної України ввійшли до складу новоствореної Української Народної Республіки. Зі свого боку більшовики вже 25 грудня 1917 в Харкові проголосили створення своєї маріонеткової держави — Української Народної Республіки Рад, що мала постати на противагу УНР. Так от, навіть у цьому форматі більшовики залишили Донбас українським. Робимо висновок: ніякого дарунка не було, відбулася лише окупація.
ОУН ТА УПА — НАЦИСТИ
У російській пропаганді протягом десятиліть, а особливо зараз, шириться міф щодо співпраці ОУН та УПА з нацистською Німеччиною. Тут маємо справу з розвитком наративу щодо браку в українців власних прагнень до незалежності — Москва завжди шукає зацікавлену сторону в Берліні, Відні або деінде.
Насамперед треба зауважити, що згідно із рішенням Нюрнберзького трибуналу УПА та ОУН злочинними організаціями визнані не були. Щоби знайти підтримку в питанні відродження української державності, ОУН дійсно співпрацювала з Німеччиною. Але метою цієї співпраці була боротьба зі злочинними радянським режимом. Проте й та співпраця, що мала місце, ніколи не була інституціональною, а проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року закінчилося арештом близько 300 членів ОУН, зокрема Степана Бандери та Ярослава Стецька. 15 членів організації було розстріляно нацистами.
ПОБЄДОБЄCIЄ
Та справді наріжним каменем машини росіийської пропаганди є намагання привласнити собі лаври переможців у Другій світовій війні. Побєдобеciє — це ніщо інше, як сучасна версія російського антизахідного реваншизму, що покликаний ретранслювати знов і знов ідеологему великої перемоги над злом, що її досягнув саме російський народ.
Проте спроби Росії привласнити собі «лаври переможців» не відповідають історичним фактам, адже Україна, як і всі інші країни-учасниці війни, заплатила жахливу ціну за перемогу. Україна — чи не найбільшу! Якщо говорити про участь українців у лавах Червоної армії, то мова йде про сім мільйонів вояків — майже чверть від загальної чисельності Збройних сил СРСР. А якщо говорити про втрати, то це вже половина від понад восьми мільйонів загиблих. Але не забуті в Україні й причини цієї війни, адже шлях їй відкрив саме пакт Молотова-Pіббентропа, що його підписали СРСР та Німеччина 23 серпня 1939 року.
УКРАЇНОЮ ПРАВЛЯТЬ НАЦИСТИ
Почнемо з того, що нацистська ідеологія в Україні заборонена законом. Проте, це не найголовніше. Щоби довести брак логіки у твердженнях російських пропагандистів достатньо подивитися на результати правих партій на виборах. Наприклад, об’єднання партій «Національний корпус», «Свобода» та «Правий сектор» разом отримали лише 2,15% на виборах у Верховну Раду у 2019 році.
У тому ж 2019 році українські націоналістичні партії висунули єдиного кандидата на пост президента України, який набрав 1,6% голосів. Перемогу ж, із результатом у 74% голосів, отримав кандидат із єврейським корінням — Володимир Зеленський. Під час президентства його попередника, Петра Порошенка, посаду прем’єр-міністра декілька років обіймав Володимир Гройсман, який також є вихідцем із єврейської родини.
