Розповідає психолог Анна Панфілова
Не слід говорити, що ви розумієте, що пережила людина.
Кожен з нас зазнав різних втрат на цій війні. Хтось втратив роботу, звичний уклад життя, відчуття безпеки, а хтось заплатив сім’єю, дитиною, чоловіком, домом. Хтось бачив вибухи і обстріли на відео, а хтось став безпосереднім свідком звірських вбивств і сам був на порозі смерті.
Замість того, щоб сказати: «Я розумію, що ти пережив», скажіть: «Те, що ти пережив, жахливо. Мені дуже шкода, що ти мав через це пройти». Або «Я навіть не уявляю, через що тобі довелося пройти».
Під час спілкування з постраждалим від війни, не вдавайте, що нічого не сталося, не ігноруйте тему війни.
Вам може здаватися, що слова зайві, але мовчання може поранити так само як і необережні слова. Для людини, яка пережила жахливу подію, важливо, щоб її досвід визнали. Мовчання створює ефект вакууму, в якому людина залишається сам на сам зі своєю травмою.
Визнайте тяжкість ситуації та страждань. Кілька слів можуть бути достатніми: «Те, що сталося у твоєму місті, дуже страшно».
Не давайте оцінок тому, що людина зробила чи не зробила, і тому, що вона відчуває.
Наприклад: «Вам краще було відразу виїхати» або «Ти повинен радіти, що вижив». Швидше за все людина і так себе звинувачує за те, що зробила недостатньо. I так само вмовляє себе, що має радіти життю. Тоді як кожному з нас важливо пройти етап горювання за тим, що втрачено назавжди, аби знову навчитися жити повним життям.
Ми можемо допомогти людині горювати такими словами: «Ти маєш право гніватися і ненавидіти тих, хто зруйнував твій дім, твоє життя».
Не узагальнюйте — «Усім нам погано».
Не переводьте фокус на себе або інших людей. Тим паче не порівнюйте ситуацію людини з іншими, «гіршими» ситуаціями. Якщо людина вирішила поділитись з вами, вислухайте до кінця і висловіть співчуття та підтримку. Навіть, якщо ви пережили щось подібне, зараз не час рівнятися втратами.
Сюди ж відносяться слова на кшталт «Принаймні твій будинок не згорів» та «Добре хоч, що твої рідні залишилися в живих». Такі слова знецінюють втрати людини, роблять її почуття малозначними. Дивіться на кожну ситуацію страждання як на унікальну, якою вона і є.
Співчувайте, але не віктимізуйте людину, уникайте слів, які підкреслюють позицію жертви.
Натомість підкреслюйте сильні сторони, ті, що допомогли людині вижити, впоратися і подбати про себе та інших у гострій кризі. Виражайте захоплення, кажіть, чим саме у поведінці людини ви пишаєтесь.
