“Шлунок більш розумний, ніж мозок, тому що шлунок здатний блювати. Мозок же постійно ковтає усяку гидоту” – говорив колись Чингіз Айтматов. І був тисячу разів правий.
Чингіз Айтматов (1928 – 2008) – видатний киргизький та російський письменник й сценарист. Його називали майстром радянського «магічного реалізму». Такі його твори, як «Плаха», «І довше ніж століття триває день» і «Білий пароплав», стали класикою вітчизняної літератури XX століття.
Ми знайшли для вас найяскравіші думки з книг письменника:
#1
Люди не розуміють, скільки нещасть та скрути в їх житті виникає і відбувається в усі часи від лінощів. «Плаха»
#2
Батьківщину неможливо забрати з собою. Забрати можна лише тугу за нею. Якби батьківщину можна було перетягувати з собою, мов торбу, ціна їй була б – копійка. «Плаха»
#3
Поки діти малі — дорослі завжди здаються їм розумними й авторитетними. Виростуть діти, дивляться — а вчителі ж бо, не так багато й знали і не такі вже розумні, якими здавалися. «І довше ніж століття триває день»
#4
У кожної людини є найважливіше завдання — бути людиною. Сьогодні, завтра, завжди. «Плаха»
#5
Скільки землі, скільки простору і світла навколо б не було, а людині все одно чогось не вистачає. Перш за все — свободи… «Плаха»
#6
Щось важливе зробиш — ну, думаєш, отепер вже житиму спокійно. Але ж ні, життя ще що-небудь вигадає. «Білий пароплав»
#7
Добро не лежить на дорозі, його не можна випадково підібрати. Добру людина у людини вчиться. «Материнське поле»
#8
У всіх мрій є одна властивість — спочатку вони народжуються в уяві, а потім здебільшого зазнають краху за те, що посміли виростати без коренів, як інші квіти та дерева… «Плаха»
#9
Коли щастя є, його не помічають… «Ранні журавлі»
#10
Майно відберуть у тебе — не пропадеш, виживеш. А якщо душу забрудниш — цього нічим не виправиш. «І довше ніж століття триває день»
#11
Багато хто помирає не стільки від хвороб, скільки від невгамовної пристрасті, що з’їдає їх — видати себе за більш важливу людину, ніж вони є. «Білий пароплав»
#12
Кажуть, що друзі пізнаються у нещасті. Гадаю, що і в щасті вони теж пізнаються. «Топольок мій у червоній хустці»
Літературний переклад – Ірина Підгурськая
