Біль у спині – досить часте явище в житті кожного з нас. Але статистика звернень до лікаря з приводу остеохондрозу невелика. Це всього до 20% потенційних хворих. Як правило, приходять вже тоді, коли зовсім стає не під силу.
Як говорили древні, знаючи ім’я ворога, його легше перемогти. А то, що цей остеохондроз – ворог роду людського, ні у кого немає сумніву. Але остеохондроз – комерційний діагноз. Він не має ніякого відношення до болю в хребті.
Як тільки не “хрестили” остеохондроз: простріл, він же радикуліт, відкладення солей, або – гострий хондроз. Або ось ще – ревматизм.
Але це ж не ревматизм. А що ж тоді?
Справжнє ім’я захворювання – остеохондроз. І він завжди хронічний. Остеохондроз в перекладі з грецької: osteon означає «кістка», hondros – «хрящ», а закінчення «оз» вказує на дистрофічний характер змін названих структур.
Виходить – захворювання кістки та хряща. Наукове визначення остеохондрозу хребта звучить так. Остеохондроз хребта – це дистрофічні зміни міжхребцевого диска і прилеглих до нього тіл хребців.
Інакше кажучи, остеохондроз – це зміни, викликані порушенням обмінних процесів
Остеохондроз – це не хвороба, а ознака старіння. Така сама, як зморшки, облисіння і сиве волосся.
Остеохондроз не може бути причиною болю в спині. Кістки, хрящі, спинний й головний мозок не мають больових рецепторів. Тому їх пошкодження не дають больової симптоматики.
Остеохондрозні розростання також не можуть пошкодити або «затиснути» нерви. За межами спинномозкового каналу корінців немає, всередині нього вони легко переміщуються у спинномозковій рідині, йдучи від здавлювання.
При остеохондрозі міжхребетні диски – особливі хрящові структури, які забезпечують нашому хребту гнучкість і рухливість, стають дефектними. З цього все і починається. Поширене переконання, що причина остеохондрозу – це відкладення солей у хребті.
Нібито солі видно на рентгенівських знімках у вигляді «наростів» і «гачків» на хребцях. Якщо рух у суглобах супроводжуються похрускуванням і скрипом, ніби між ними насипаний пісок, багато пацієнтів пов’язують це з горезвісним «відкладенням солей».
Існує безліч теорій розвитку остеохондрозу. У кожній з яких, головним фактором є та чи інша причина остеохондрозу. Як, наприклад, спадкова схильність, механічна травма, порушення обміну речовин і т.д.
Особливо важко визначити причину остеохондрозу внаслідок того, що це захворювання зустрічається як у літніх, так і молодих людей будь-якої фізичної підготовки.
Існує думка, що остеохондроз хребта – неминуча розплата людини за прямоходіння
Але саме по собі прямоходіння не могло б викликати остеохондроз. Остеохондроз супроводжують судоми й гіпертонус спинних м’язів.
М’язові спазми затискають кровоносні судини, що живлять хребта, це порушує кровопостачання та живлення міжхребцевих дисків і нервових тканин спинного мозку та його відгалужень. Крім того, спазмовані м’язи стягують хребет, створюючи додаткове навантаження на міжхребцеві диски.
Диски «розплющуються», втрачаючи амортизаційні властивості. З часом це призводить до виступання дисків за межі хребетного стовпа – пролапсу. А потім – до розриву фіброзного кільця, випадання ядра диска та утворення міжхребцевої грижі.
Порушення нормальних взаємин в опорно-рухової системи:
- вроджені та набуті порушення постави,
- викривлення хребта типу сколіозу і кіфозу,
- плоскостопість,
- перекіс таза,
- різна довжина кінцівок,
- краніовертебральні аномалії й т.д.
Порушення водно-електролітного балансу і мінерального обміну в організмі негативно впливає на еластичність хрящової тканини й міцність кісткової тканини. Це знижує їх стійкість до статичних і динамічних навантажень.
Розвиток остеохондрозу при ожирінні
Надмірна вага додатково тисне на хребет. На тлі надлишкової ваги найбільш часто виникає остеохондроз поперекового відділу хребта.
Дуже важлива причина, по якій виникає остеохондроз – загальне порушення обмінних процесів в організмі.
Як правило, воно буває пов’язане з природним старінням організму (зокрема, зневодненням). Проте, може статися й у молодому віці. Причина старіння живої матерії полягає у порушенні її харчування. Це аксіома.
Згадаймо, як потрапляють поживні речовини до органів і тканини людини. По артеріях кров надходить у тканини, віддаючи їм кисень та поживні речовини. А по венах – виходить, несучи непотрібні продукти обміну.
До хребта також входять артерії, а виходять – вени. Але якщо до тіла хребців кров потрапляє із загального кров’яного річища, то до диска – з тіл хребців крізь судини, що з’єднують їх. Тобто хребці є посередниками в кровопостачанні між дисками та всім організмом.
Однак, зазвичай до 10-15 років поступово відбувається повне спустіння більшості судин, що пов’язують хребці з диском. Тоді організм додає свої резервні механізми, завдяки чому продовжується досить інтенсивний обмін рідких середовищ між ними.
Але обмін речовин здійснюється вже не через судини, а за допомогою дифузії. Це рятує диск, але ненадовго. Якась сила невблаганно переслідує його. Система поки працює, забезпечуючи харчування диска, але – з великим навантаженням.
І ось з’являється щось, що знаходиться між диском і хребцями, відчутно порушує зв’язок між ними. Це вже катастрофа. Пульпозне ядро руйнується. І відбувається це до 20-25 років. Вік-то, подивіться, зовсім молодий.
Розвиток остеохондрозу при підвищених фізичних навантаженнях
Парадокс, але дуже багато спортсменів страждають від цього. Попри хороший м’язовий корсет та регулярні заняття спортом.
Дійсно, якщо рух хребців стосовно диска набуває небезпечної амплітуди, то в місцях їхнього зіткнення виникають вогнища травматичного пошкодження.
Адже фіброзне кільце доводиться стримувати внаслідок зайвого руху хребця. Його волокна тягнуться, іноді рвуться, залучаючи до процесу крайові пластинки. У відповідь на пошкодження організм відповідає запаленням.
Спочатку – це тимчасовий набряк пошкоджених тканин. Надалі, як наслідок запалення, утворюються вогнища рубцевої тканини у замикальних пластинках. Й в диску – на місці його зіткнення з хребцем.
З кожним таким рухом, рубців стає все більше. Спочатку один, потім два, три, п’ять… За декілька років їх буде так багато, що рентгенологи, описуючи знімки такого хребта, знайдуть склероз замикальних пластинок.
Саме склероз замикальних пластинок – це «чужорідне» тіло, що закриває просвіт судин. А потім – створює перешкоду для циркуляції рідини за допомогою дифузії. Тому міжхребцевий диск, «заблокований» зверху і знизу, поступово перероджується.
І тут вже, на жаль, ніякі лікарські препарати або «чудотворні» методи лікування не можуть йому допомогти. Ось вам сумний приклад жертви фізичної праці або бездумної захопленості спортом.
Борці з багаторічним стажем з часом набувають спондилоартроз – ураження суглобів хребта, в основному в шийному відділі.
Для тенісистів у ревматологів є навіть спеціальний термін – «тенісний лікоть». Через різкі однотипні рухи в них часто страждають навколосуглобові м’які тканини ліктьового суглоба активної руки.
Розвиток остеохондрозу при формуванні неправильного стереотипу рухів тіла
Тобто через біль або викривлення хребта людина починає підлаштовуватися під зміни, змінюючи ходу, позу при сидінні або стоянні. Це можна спостерігати при тривалому статичному навантаженні.
Наприклад, при постійному сидінні в одній позі, при роботі за комп’ютером, при роботі в вимушеному положенні, при заняттях деякими видами спорту тощо. Надмірні фізичні навантаження особливо небезпечні для опорних структур хребта.
З цієї ж причини шкідливий довготривалий біг. Правда, однозначно сказати, що біг на один кілометр – оздоровлює, а на два – вже калічить, не можна. Фізичний ресурс хряща у кожної людини свій. Але, плануючи забіг на 20 км, мабуть, треба задуматися – чи варто?
Однак фізичні навантаження – не єдиний механізм, що призводить до порушення харчування міжхребцевого диска. І нам зрозуміло роздратування прихильників активного способу життя.
Дійсно, чому остеохондроз так само часто зустрічається у працівників розумової праці? Тільки стіл, рахунки й авторучка… Звідки ж взятися остеохондрозу? Виявляється, і тут відбувається порушення обмінних процесів, але тільки з іншої причини.
Розвиток остеохондрозу при малорухливому способі життя
Це призводить до ослаблення м’язового каркаса, що підтримує хребет. Й одночасно провокує застійні явища в області спини. Внаслідок, порушується циркуляція крові та харчування тканин хребта (міжхребцевих дисків).
При малорухливому способі життя дрібні вени, що з’єднують диски з хребцями, часто затикаються тромбами. Небезпека малорухливого способу життя полягає ще й в тривалій напрузі глибоких м’язів спини.
Що допомагає офісному працівнику знаходитися в положенні сидячи протягом декількох годин? Що підтримує його тіло в цій позиції? М’язи. І перш за все глибокі м’язи хребта або спини.
Так ось, тривала їх напруга загрожує неприємними наслідками для хребетного стовпа в цілому й для його дисків зокрема.
Чому?
Ну уявіть, як буде себе почувати міжхребцевий диск, здавлений тілами суміжних хребців, які стягнуті скороченими м’язовими пучками. Здається, дуже незатишно.
Крім цього, крізь м’язи проходять судини. При тривалому м’язовому спазмі наявний венозний застій ще більше посилюється.
По артеріях кров біжить завдяки серцевим поштовхам. А на рух венозної крові серцевий викид вже не робить істотного впливу. Тому що швидкість кровотоку гаситься дрібною мережею капілярів, що з’єднують артерії та вени.
І роль помпи для вен виконують м’язи. Ось чому у людей з неспроможністю клапанів глибоких вен нижніх кінцівок при тривалому сидінні або, особливо, стоянні набрякають ноги. При ходьбі ж набряки не виникають або не дуже виражені.
Порушення венозного кровотоку сприяє утворенню тромбів у венах, що пов’язують хребці з дисками. Внаслідок цього вени стають пустими, склерозуються.
Високий тиск в застійному венозному річищі тіл хребців перешкоджає процесам дифузії. Знову ж порушується живлення диска. Крім того, постійне здавлювання диска хребцями, стягнутими напруженими м’язами, також ускладнює кровотік. Тільки в цьому випадку порушується не зв’язки «диск – хребець», а «хребець – диск».
Судини не працюють, процеси дифузії утруднені. Живильні речовини не надходять, непотрібні продукти обміну не виводяться з диска. Кошмар якийсь. Що залишається бідному диску? Безславно почити…
І першою «йде» більш вразлива його частина – пульпозне ядро. Ось тоді ми й починаємо говорити про першу стадію остеохондрозу.
Крім перерахованого, остеохондроз може виникнути на тлі викривлення хребта, плоскостопості, травм й забоїв хребта, тривалого неправильного харчування. Тому, все ж таки, остеохондроз – це розплата за неправильну експлуатацію тіла. Або, як заведено говорити – за неправильний спосіб життя.
Остеохондроз – це не хвороба. Це розплата за нерозуміння й незнання власного організму
Остеохондроз – це лише структурні зміни, це стан хребетного стовпа і не більше. Хворобою ж ми називаємо остеохондроз тоді, коли різні його прояви – біль, м’язова слабкість та інше, ускладнюють людині життя, негативно впливають на її працездатність.
Біль
Саме він, бувши самим характерним й нерідко єдиним проявом остеохондрозу, істотно затьмарює життя тому, хто страждає на цю недугу. Саме він найчастіше змушує людину звернутися до лікаря. Але її не отримує. Та хапається за будь-яку соломинку, щоб тільки припинилися ці муки.
Бажаючи позбутися від болю, людина часто вдається на немислимі види лікування. Вона витрачає багато часу, сил й коштів у пошуках свого лікаря або «ефективних» ліків…
Тому зростає кількість знеболювальних ліків, які дають лише хвилину позбавлення від болю. Але надалі виникають рецидиви. Й хворі люди змушені надягати різного роду корсети й виконувати рекомендації лікарів щодо обмеження фізичної діяльності.
Саме такий підхід до справи чомусь став влаштовувати більшість. Але хіба не хочеться позбутися від цього болю назавжди?
Звичайно, бажання є у всіх й кожного. Ми дуже багато хочемо від життя. Хочемо для себе й своїх близьких, своїх друзів та ворогів. Але чому не все в нас виходить?
А проблема одна: мало бажати – необхідно робити. Проста думка або картинка в голові не зможе переселити вас в заміський будинок з басейном або вилікувати остеохондроз. Для цього, потрібно діяти.
Чомусь, більшість людей щиро вважають, що бажають здоров’я, піднімаючи чарку горілки або келих вина за столом у ювіляра. Це замість того, щоб зустріти ювілей у русі на свіжому повітрі…
Зверніть увагу: переважна кількість телевізійних передач, присвячених медицині та здоров’ю, проходять у медичних кабінетах. При цьому рекламуються незвичайні чудо-ліки або «ефективні» операції.
Ці передачі не проходять на стадіонах, у парках, де хочеться посміхатися, бігати, збирати квіти, милуватися природою. Ні, про здоров’я кажуть саме у медичних кабінетах.
Є тільки два шляхи лікування остеохондрозу
Перший – це шлях, який пропонує офіційна медицина. Медикаментозне лікування остеохондрозу включає:
– нестероїдні протизапальні засоби (НПЗ)
– знімають спазми м’язів релаксантами
– стимулятори мікроциркуляції
– антиоксиданти та вітаміни
Для зняття болю також призначаються фізіотерапевтичні процедури, курси рефлексотерапії.
Лікування витяжкою
У процесі витягнення відбувається розтягування навколохребцевих тканин, зв’язок, м’язів. Внаслідок чого відстань між окремими хребцями збільшується.
Рефлексотерапія
Цей вплив призводить до норми вегетативну нервову систему організму, покращує кровообіг, а також функціонування внутрішніх органів.
Лікарів можна зрозуміти: хворих багато, а часу на пацієнта – мало. І вони йдуть найпростішим шляхом швидкого знеболення та заспокоєння. Тобто, посилають його в аптеку. Зазвичай, першим разом це допомагає.
Але через якийсь час проблеми виникають знову. І, як правило, у важкому прояві. Але хворий вперто біжить все по тому ж маршруту: лікар – аптека – знову лікар… Коло замкнулося.
Хірургічне лікування остеохондрозу
Лише до 3% хворих із загального числа тих, хто страждає на остеохондроз хребта, піддаються оперативному лікуванню. Але – це теж коло пекла, тільки його радіус більший.
Другий шлях
Другий шлях – це шлях зняття болю. І шлях відновлення здоров’я не тільки хребта, але в цілому всього організму без побічних ефектів.
Одна з головних заповідей Гіппократа: «Усунь причину – піде хвороба!» забута сучасною медициною.
Необхідно зрозуміти, що 700 м’язів та 400 суглобів створені для того, щоб людина навчилася керувати своїм тілом. Кілометри судин й капілярів, що пролягають в цих м’язах, потрібні, щоб ними бігла кров, яка живить тіло. А душа – щоб все це відчувати й вдосконалюватися.
Гіппократ казав: «Їжа повинна бути вашим ліками, а ліки – їжею».
Повноцінна природна їжа завжди була й буде основою формування здоров’я, лікування хвороб та їх профілактики. І не залишається нічого іншого, як шукати спосіб перетворення сучасної напівпорожньої їжі на повноцінні.
Матеріал несе ознайомчий характер. Пам’ятайте: самолікування небезпечно для життя. За консультацією з приводу методів лікування звертайтеся до лікаря.
Літературний переклад – Маруся Фріман
