10 звичок, які починаються з НЕ за час війни:
1. НЕ напомповуємо себе новинами по вінця, залишаємо простір для продуктивних думок, критичного мислення. Черпаємо інформацію тільки з офіційних джерел. До прикладу, я вже визначила для себе одну годину вранці й одну годину ввечері для, щоб не перевантажувати психіку.
2. НЕ ставимо на гальма життя! Працюємо, щоб жила економіка держави, щоб нас не застала розруха й легше було відбудовувати. В освіті основне – заповнити вакуум знаннями, зайняти дітей справою, відволікти від реалій, вберегти психіку. Варимо, прибираємо, робимо манікюр і макіяж. І це не гріх! Це про людське достоїнство!
3. НЕ вживаємо матюків! Слова-паразити тому так і називаються, бо паразитують на нашій солов‘їній мові. А ще перекривають енегрію для доступу молитов, які провадяться жінками України і світу. Ми маємо тримати марку культурної нації і крапка!
4. НЕ засуджуємо, особливо в соціально неприйнятній формі, що хтось піариться, тікає, зраджує, краде, боїться, тощо. Кожному своє, – це по-перше, а по-друге без доказів самосуд – ганьба! Ввійти в ситуацію людей, які пережили обстріли, втрати майна, чи інші жахи війни й хочуть врятувати себе та життя своїх дітей, не кожен зможе. Це треба пережити, а краще не переживати ніколи! Вказувати комусь, як він має жити і чинити під час війни марно, а тільки власним прикладом демонструймо повагу, дисципліну та спокій.
5. НЕ відмовляємо в допомозі, коли вона необхідна ближньому і ми можемо чимось зарадити. Бодай би добрим словом, цінною порадою, розрадою. Як тільки є нагода задіюймо свої знайомста, зв‘язки за кордоном, інші ресурси. Так, окрім волонтерства й допомоги ліками на передову та біженцям на заході України, ми організували передачу броніків і іншої амуніції, хоча це ніби й не жіноча сфера. Однак, жінки не тільки ліплять вареники та сітки плетуть. Вони й воюють!!!
6. НЕ вигоряємо, бо наш ресурс має нам довго слугувати. Вся суспільна діяльність має бути вміру без шкоди власному здоров‘ю, яке ще дуже пригодиться! Для цього маємо в арсеналі безліч технік і, слава Богу, українські психологи про це подбали. Варто зазначити, що надання психологічної допомоги постраждалим має відбуватись виключно професіоналами кризовими психологами. Бо ж основний наш принцип – не зашкодь!
7. НЕ чваримось, не розганяємо суперечки щодо політикуму, правильно чи не правильно ведуть переговори, добре, чи не добре провадять війну, тощо. Всі сварки між українцями – на користь ворогові. Всі докази міжусобиць в поганому світлі будуть сприйняті за кордоном, а там вірять у нашу єдність, як ніколи. Мовне питання навіть не дискутується, бо мова має бути єдина і це контатація факту. Але з цим розберемось після війни!
8. НЕ намагаємось змінити те, що наразі змінити не є можливим. Небо нам не закриє НАТО, і це вже озвучено й арґументовано. Вся надія на нас самих, на нашу армію та владу. Завдання в тилу – виконувати основні розпорядження щодо непоширення фейків, нерозголошення даних, нерозміщення фото-відео після вибухів і т д.
9. НЕ культивуємо почуття вини, що вижили, що не всім допомогли, не всіх вивезли, розселили, що не за призначенням чимось займаємось…Дихаймо, заземляємось, робимо все, що можемо і пам‘ятаємо, що кожен потрібен на своєму місці задля перемоги, задля нашого майбутнього!
10. НЕ перестаємо вчитись. Кожна війна – це новий досвід. Аналізуймо історію, вивчаймо мову, психологію ворога, приклади відбудови країн у повоєнні часи, профілактичні заходи виходу з гуманітарної та економічної кризи, опановуймо нові професії, вміння, навчики, створюймо нові продукти. І пам‘ятаймо – перемога за нами!
Нашу націю й наш ґенофонд неможливо зламати. Нас століттями утримували в ярмі, нівелювали культуру, забороняли мову, нищили інтелігенцію, морили голодом, вивозили на Соловки, прививали синдром «меншовартості», а ми вистояли! Напродукували цілі покоління красивих, розумних, працьовитих, талановитих українців, котрі не занепали духом у різні періоди складних політико-економічних криз, сподвижили революції, а нині творять нову ґеополітику та систему світової безпеки!
P. S. До цього жаху війни неможливо звикнути, але ми вже призвичаїлись. Позитивна психологія вважає, що частка НЕ є антиресурсною в спілкуванні й бажано менше її вживати взагалі. Однак тепер НЕ «звучить» по іншому, не як заперечення, а як потреба.
Слава Україні!
Зоряна Ленів.
