Дорослі люди люблять чарівні історії не менш за дітей. Ця казка для дорослих, яку ми розповімо, змусить задуматися про дуже важливі речі.
“Про кота й ангела” – зворушлива казка для дорослих
Ангел присів відпочити на товсту засніжену гілку. Рудий Кіт, якій теж сидів на неї, злегка посунувся, щоб поступитися місцем. Коти добре ставляться до ангелів — з ними можна поговорити.
Ангели, у свою чергу теж люблять котів — тому що коти вміють їх бачити.
– Високо сидиш, — сказав Ангел, щоб якось почати розмову.
– Адже сюди діти не доберуться, — ліниво відповів Кіт
Обидва помовчали.
– А ти за моєю бабусею з’явився? – несподівано запитав Кіт.
Ангел злегка розгубився.
– Ні, я просто повз пролітав, — відповів він.
Кіт трохи заспокоївся.
– Моя бабуся каже, що одного разу її забере Ангел, — пояснив він.
– Не переживай, я в вашому місті зовсім по інших справах був, — сказав Ангел. – Потрібно було допомогти одному чоловікові. Врятувати його від самого себе. Тяжка ця праця, але я її зробив.
– Слухай, — Кіт посунувся на гілці, а потім запитав: – Ти хвороби лікувати можеш?
– Можу, — знизив плечима Ангел, — Я ж все-таки Хранитель.
– Чому ж ти мовчиш? – несподівано закричав Кот, — Ходімо швидше зі мною!
Бабуся дійсно була сильно хвора. Вона лежала на своєму ліжку і дихання хрипло виривалося з її грудей. Ангел довго стояв біля неї, поклавши руки до неї на груди. Поступово дихання вирівнялося і бабуся стала дихати набагато спокійніше.
Кіт весь цей час носився по дому. Він ставив на плиту чайник, підкидав у піч дрова, сипав в кружку сухі трави, щоб зробити чай для господині.
– Їй легше, — нарешті сказав Ангел, — але я поживу з вами ще трохи, поки баба Нюся не одужає.
– Звідки ти знаєш, що її звуть баба Нюся, — здивувався Кіт, простягаючи Ангелу чашку чаю.
– Я ж все-таки Ангел, — посміхнувся той. – Я багато чого знаю. Тебе, наприклад, Барсиком звуть.
– Ну, так, Барсиком, а тебе як?
– Ангели не мають імен, — знизав плечима білокрилий гість.
– Знаєш, чому я так високо заліз на дерево, — несподівано сказав Кіт. – Я тебе чекав. І ось дочекався! Добре, що ти повз пролітав.
Ангел посміхнувся.
– Я теж не просто так повз летів. Я чекав, щоб мене хтось попросив про допомогу. Ось ти й попросив.
– А кому ще просити, якщо у моєї бабусі нікого більше немає, — хмикнув Кіт і подивився на босі ноги Ангела. – Давай я тобі шкарпетки зв’яжу, щоб ти босоніж по снігу не ходив.
Сподіваємось, що вам сподобалась ця зворушлива казака для дорослих про кота й ангела. Як думаєте, може її варто розповісти і дітям? Сьогодні всім не завадить трохи чарівництва.
Літературний переклад Ірина Подгурська
