“Сашко, а ти був коли-небудь щасливим?” запитали десятирічного хлопчика. Ця дитяча історія для дорослих, яка вчить розуміти найголовніше в житті. Дорослі люди не люблять згадувати себе, коли вони були маленькими. Можливо, вони собі здаються занадто дурними, можливо, надто довірливими.
І лише з роками, коли життя робить виток і повертається до того самого стану, несподівано приходить розуміння — саме тоді ми були мудрими, як боги. А потім спустилися з божественного Олімпу в життєву суєту і розгубили всю мудрість.
Все наше життя — це рух до небес, до розуміння та усвідомлення того, що в дитинстві здавалося таким елементарним.
“- Сашко, а ти був коли-небудь щасливим? …
Два зелених ока, кожному з яких по дев’ять років, збільшуються, як у уповільненій кінозйомці …
– Я не знаю…
Відповів так тихо, що я перепитала …
– Я думав, що з дітьми про це не говорять …
– А про що говорять з дітьми? …
– Про оцінки і гарну поведінку …
– Зрозуміло, але давай, все ж, спробуємо … щодо щастя? ..
Хлопчик довго мовчить, а потім, знову ж тихо, відповідає:
– Одного разу прийшла бабуся і принесла мені яблука … я сказав, що, напевно, мені їх не можна, тому що я трійку отримав з математики …
Мені не дають солодкого і фруктів, коли я погано вчуся …
А бабуся засміялася, обняла мене, і сказала, що вона дарує мені яблука, тому що просто любить, а оцінки можуть бути різними …
Це були дуже смачні яблука …
І я вперше не хвилювався …
Можна сказати, що я був щасливий? …
Я промовчала, бо мені важко далися б слова в цей момент …
Але я точно знаю, що щастя — це коли з тобою говорять не тільки про оцінки та гарну поведінку …
Коли тебе обіймають …
Коли є хоч одне джерело безумовної любові …
І коли яблука смачні …”
Бути щасливим насправді дуже просто. Потрібно тільки згадати, ким ти був, і тоді всі відповіді на найскладніші питання прийдуть самі собою.
“Сашко, а ти був коли-небудь щасливим?” – спитали хлопчика й він дал єдину правильну відповідь. Ця дитяча історія для дорослих вчить справжньої мудрості.
—
Автор – Ліля Град. Літературний переклад та міркування Ірина Подгурська