Ми всі дивилися в дитинстві “Їжачок в тумані”. Крилаті фрази з мудрого мультфільму, які ми знаємо напам’ять, наповнені найглибшого сенсу. Ви бачили лише мультик? А казку — не читали, на жаль? Її атмосферу своїми словами передати надто важко — вона таємнича, мудра й глибока. Повірте, ми не з тих, хто шукає те, чого нема. Ми просто досягли того віку, щоб знов читати казки. Помічати те, що не до снаги помітити, допоки ти дитина.
– Я ніколи не стану старим, — заявив Заєць. – Ми, зайці, вмираємо молодими!
– Чому? – здивувався Їжачок.
– Тому що ми постійно біжимо. А біг — це все життя!
“Їжачок і Ведмедик любили дивитися на зірки. Для цього Їжачок приходив щовечора до Ведмедика тоді, коли сонце ховалося за горизонт. А зоряне небо, навпаки виходило з-за обрію і зависала над дахом будиночка. Їжачок з Ведмедиком сідали на колоду і починали рахувати зірки. Ті зірки, які були праворуч від труби на даху будинку — були зірками Ведмедика. Ті що зліва — Їжачка “.
– Я завжди, розумієш! Я завжди! – вигукнув Ведмедик.
Їжачок глянув на нього.
– Я завжди буду поруч з тобою! Розумієш? Я буду з тобою навіть коли мене не буде! Чому ти мовчиш? – запитав він одного.
– Я не мовчу. Я вірю! – відповів Їжачок.
“Коли я прокинувся, то раптом усвідомив, що ти найкращий…”
“Не варто заважати Їжачку, коли він думає, — вигукнула Білочка.
— Щоб стало з лісом, якби всі, хто живе в ньому почали думати, — пробурчав Мураха…
“Зірки треба протирати щовечора, — подумав Їжачок. – Якщо я не буду так робити, то вони стануть тьмяними”.
– Як було б здорово, якби на кожній із твоїх голок виросла шишка, — замріяно пробурмотів Ведмедик
— А що сталося б потім? – запитав Їжачок.
– Ти б перетворився в Ялинку і прожив би сто років.
– Здорово, — відповів Їжачок, — Але як би ти зі мною спілкувався?
– Я б залазив на твою найвищу гілку і розповідав би тобі все на вушко.
– Якщо би так не дощило, — промовив Хом’ячок, — я не побачив би вас до весни.
– Якщо би так не дощило, — погодилася Білка, — я б з вами не встигла попрощатися.
– Якби не Їжачок, — сказав Ведмедик, — нікому не прийшло б на думку в таку теплінь зустрітися на річці та поснідати.
В цей час Їжачок сидів, закривши очі, і слухав, як звучить тиша. Він думав про те, що саме вони стали причиною того, що зимовий ліс подарував трохи тепла.
Книга “Їжачок в тумані” просто подобалася, поки ми були дітьми та вразила нас, коли ми стали дорослими. Ці крилаті фрази з мудрого мультику розповідають про найголовніший сенс життя.
