Настав час припинити засуджувати жінок, які не хочуть мати дітей. Час припинити змушувати їх відчувати провину за те, що вони вирішили не залишати потомство. Час припинити вважати, що це проблема, яку вони повинні вирішити, тому що, як і все в житті, це вибір. Якщо жінка не може мати дітей, але хоче привести їх у цей світ, це має залишатися її вибором, і вона має повне право не робити цього.
Деякі жінки не хочуть дітей, бо знають, що не зможуть впоратися з таким зобов’язанням до кінця свого життя. Деякі занадто зосереджені на своїй кар’єрі й знають, що не зможуть присвятити весь свій час і увагу дітям. Деякі просто не хочуть цього з фінансових причин. Суть в тому, що вони мають вагомі причини для такого рішення, і настав час похвалити їх за самосвідомість і чесність, а не засуджувати. Я з більшою повагою ставлюся до жінок, які вирішили не мати дітей, а не до тих, які все одно їх мають і не виконують своїх обов’язків або нехтують ними, бо занадто зосереджені на всіх інших аспектах свого життя.
Тому що бути матір’ю — це робота на повний робочий день, і якщо ви не готові до неї, ви будете жити все своє життя з наслідками. Я бачила так багато дітей, які страждають від браку уваги та любові, яких потребують від матері, але не отримують, бо ті або занадто зайняті, або занадто занурені у власні проблеми. Коли від тебе залежить чиєсь життя, таке рішення не можна ухвалювати легковажно.
Настав час припинити змушувати жінок відчувати себе неповноцінними тільки тому, що вони не мають дітей, тому що жінка завжди може доповнити себе: своєю роботою, своїми хобі, своїми друзями, своєю пристрастю і всіма способами, якими вона віддає себе. Їй не обов’язково виховувати дитину, щоб відчувати себе повноцінною. Звичайно, бути матір’ю і виховувати дитину — це чудове благословення, але це не все, для чого вона була народжена, і не єдине, що може її вирізняти.
Коли Опру запитали, чому вона не має дітей, вона відповіла: “Я зрозуміла: “Ого, я розмовляю з безліччю зіпсованих людей, і вони зіпсовані, тому що їхні батьки не усвідомлювали, наскільки це серйозна робота, — каже вона. — Я не маю здатності розділяти речі на частини, як це роблять інші жінки. Саме тому протягом багатьох років я з великою повагою ставлюся до жінок, які вирішили сидіти вдома з дітьми, бо не знаю, як ви робите це цілий день. Ніхто не віддає жінкам належного”.
Ось чому я так поважаю Опру. Вона знає, наскільки це серйозне зобов’язання, і навіть з усім своїм успіхом і фінансовою свободою вона все одно знала, що не зможе цього зробити.
Бути матір’ю не має нічого спільного з тим, щоб бути чудовою дівчиною, дружиною чи генеральним директором. Це пов’язано з усвідомленням того, що ви здатні постійно жертвувати всім, щоб бути поруч зі своїми дітьми та забезпечувати їх усім необхідним. Це бути достатньо хороброю, щоб нести відповідальність за те, ким вони стануть і яке життя вони оберуть. Це означає бути достатньо сильним, щоб дарувати дітям свою безроздільну любов і увагу, навіть якщо тобі самому важко з цим боротися.
Я, чесно кажучи, не можу цього зробити, і мені не соромно сказати про це вголос, тому що я краще визнаю, що я не готова до цієї роботи, ніж візьмуся за неї та зіпсую не тільки себе, але й усіх, хто до неї причетний. Настав час почати більше поважати цих жінок за те, що вони чесно говорять про те, де вони перебувають у житті, і розуміють свої власні обмеження, замість того, щоб змушувати їх народжувати дітей, а потім називати їх непридатними матерями. Так само як мати дітей — це похвальний вибір, так само похвальною має бути й відмова від них.
Ранія Наїм
