Дорослі люди люблять чарівні історії не менш за дітей. Особливо, коли наближається таке чудове свято, як Різдво. Ця казка для дорослих, яку ми розповімо, змусить задуматися про дуже важливі речі.

фото e-w-e.ru

«Про кота й ангела» — зворушлива казка для дорослих

Ангел присів відпочити на товсту засніжену гілку. Рудий Кіт, якій теж сидів на неї, злегка посунувся, щоб поступитися місцем. Коти добре ставляться до ангелів — з ними можна поговорити.

Ангели, у свою чергу теж люблять котів — тому що коти вміють їх бачити.

— Високо сидиш, — сказав Ангел, щоб якось почати розмову.

— Адже сюди діти не доберуться, — ліниво відповів Кіт

Обидва помовчали.

— А ти за моєю бабусею з’явився? — несподівано запитав Кіт.

Ангел злегка розгубився.

— Ні, я просто повз пролітав, — відповів він.

Кіт трохи заспокоївся.

— Моя бабуся каже, що одного разу її забере Ангел, — пояснив він.

— Не переживай, я в вашому місті зовсім по інших справах був, — сказав Ангел. — Потрібно було допомогти одному чоловікові. Врятувати його від самого себе. Тяжка ця праця, але я її зробив.

— Слухай, — Кіт посунувся на гілці, а потім запитав: — Ти хвороби лікувати можеш?

— Можу, — знизив плечима Ангел, — Я ж все-таки Хранитель.

— Чому ж ти мовчиш? — несподівано закричав Кот, — Ходімо швидше зі мною!

Бабуся дійсно була сильно хвора. Вона лежала на своєму ліжку і дихання хрипло виривалося з її грудей. Ангел довго стояв біля неї, поклавши руки до неї на груди. Поступово дихання вирівнялося і бабуся стала дихати набагато спокійніше.

Кіт весь цей час носився по дому. Він ставив на плиту чайник, підкидав у піч дрова, сипав в кружку сухі трави, щоб зробити чай для господині.

— Їй легше, — нарешті сказав Ангел, — але я поживу з вами ще трохи, поки баба Нюся не одужає.

— Звідки ти знаєш, що її звуть баба Нюся, — здивувався Кіт, простягаючи Ангелу чашку чаю.

— Я ж все-таки Ангел, — посміхнувся той. — Я багато чого знаю. Тебе, наприклад, Барсиком звуть.

— Ну, так, Барсиком, а тебе як?

— Ангели не мають імен, — знизав плечима білокрилий гість.

— Знаєш, чому я так високо заліз на дерево, — несподівано сказав Кіт. — Я тебе чекав. І ось дочекався! Добре, що ти повз пролітав.

Ангел посміхнувся.

— Я теж не просто так повз летів. Я чекав, щоб мене хтось попросив про допомогу. Ось ти й попросив.

— А кому ще просити, якщо у моєї бабусі нікого більше немає, — хмикнув Кіт і подивився на босі ноги Ангела. — Давай я тобі шкарпетки зв’яжу, щоб ти босоніж по снігу не ходив.

фото mtdata.ru

Сподіваємось, що вам сподобалась ця зворушлива казака для дорослих про кота й ангела. Як думаєте, може її варто розповісти і дітям? Сьогодні всім не завадить трохи чарівництва.

Літературний переклад Ірина Подгурська