Як часто ви чуєте фразу: “Що скажуть люди?” Та починаєте жити з оглядкою? Ми хочемо привести декілька прикладів, чому корисно плювати на чужу думку.
– Навіщо ти вийшла за нього заміж, якщо ще за пару тижнів до весілля зрозуміла, що це не та людина, з якою ти хочеш жити?
– Незручно якось, весілля призначено, гості, батьки… Що люди б сказали?
Зрозуміло, люди, заради яких це весілля відбулося, прийшли, пожерли, випили, пострибали гопака та й розбрелися по домівках обговорювати свято. Залишилися лише спогади, як хтось напився та й лежав мордою в салаті, а хтось тискав в затишному куточку дружку нареченої. А молодій дружині довелося налагоджувати подружнє життя з тим, хто, як виявилося, не зовсім той, з ким хотілося жити…
– Чому ти не пішла від нього, коли він почав зраджувати тобі?
– А ким би я стала? Дурепою, що зруйнувала сім’ю з чоловіком, який не хоче розлучатися? І від якого діти? Що люди б сказали? А діти?
Зрозуміло, дітям набагато краще, що люди не знають, як мама вечорами плаче і зривається на них — адже так створюється враження, що сім’я цілком щаслива. І людям від цього набагато спокійніше.
– Бабусю, навіщо ти порпаєшся на городі? Давай ми тобі купимо всю картоплю-морквину, а город засіємо м’якою травичкою, щоб на ній валятися на сонечку?
– А що люди скажуть, якщо побачать, що в мене грядки не засаджені та не прополоти?
Заради спокою горезвісних людей бабуся надривається на непотрібному городі. А коли здоров’я не витримує і бабусю несуть на кладовище — люди йдуть слідом і кажуть: “Якою гарною вона була людина! Все для інших, для людей…”
І тут приходить нарешті, розуміння для чого ми живемо! Для того, щоб на нашій могилці люди, яким взагалі-то було все життя на тебе наплювати — як ти уживаєшся зі своїм чоловіком, як ти витягуєш свій віз проблем. Так ось — ці люди на могилці скажуть, що ти молодець!
Вам дійсно це подобається?! Жити з оглядкою на людей, одягатися з оглядкою на людей, навіть помирати з оглядкою на людей…
– Ти мені труну не бери дешеву! А то, що люди скажуть — що колишнього начальника поховали у дешевій труні? І поминки проведи хороші, десь на сто чоловік, щоб мені не було соромно.
Де не соромно? На тому світі? Люди й туди проникли? А можна мені тоді який-небудь інший “той світ”? Щоб хоча б там відпочити від вічної чужої нав’язаної думки?
Люди перекроюють своє життя з оглядкою на “тих людей”. Та нерідко псують його. Вони ніяк не можуть зрозуміти, що як би так не старався, все одно знайдуться недоброзичливці, які з задоволенням пориються у твоїх засіках та витягнуть твою брудну білизну. Тому що вони так влаштовані.
Ми всі так влаштовані. Наше загальне людське хобі — це розбір чужих польотів, злетів і падінь. І не треба тут демонстративно заламувати брівки та стверджувати, що ви не такі. Всі такі — це основа людського соціуму. Ми еволюціонували з мавп у людей виключно завдяки своєї допитливості та товариськості.
По справжньому ми потрібні в цьому світі лише кільком особам. Ще ми потрібні особисто собі! Тому не варто розчаровувати найближчу для вас людину — себе.
А що скажуть люди? Навряд чи хороше. Зате тепер ясно, чому корисно плювати на чужу думку.
—
Ірина Подгурська
