Для багатьох із нас останні роки Радянського Союзу вже далека історія. Їх добре пам’ятають ті люди, яким зараз за шістдесят років. І лише вони можуть пригадати як жилося за Леоніда Ілліча. Молоді люди часто не можуть зрозуміти літніх людей, чому вони сумують за Радянським Союзом. Адже це була тоталітарна держава. Ми вам пропонуємо тільки факти, щоб вам стали трохи більш зрозуміла мотивація цих людей.
Річ у тому, що епоху правління Брежнєва всі історики називають епохою потепління. У Радянського Союзу в цей період стало з’являтися більш людське обличчя стосовно простого народу. Ті, хто народився після війни та чия молодість припала на 70-80-ті роки не можуть поскаржитись на своє життя, оскільки воно було досить комфортним.
При Брежнєві Радянський Союз за обсягами виробленого продукту в сільському господарстві та в багатьох галузях промисловості посів перше місце в Європі. У світовому масштабі за обсягами виробництва СРСР обганяло тільки США.
У абсолютно всіх людей була робота. Зарплата в ці роки стала дещо більшою, ніж у попередні роки. У людей не було такого дефіциту грошей, як у попередні десятиліття.
Почала розвиватися легка промисловість і люди мали можливість придбати собі товари побуту за досить низькими цінами. Псував усю картину штучно створений дефіцит. Середні доходи населення в порівнянні з теперішнім часом були в півтора раза вище.
В ці роки понад 160 млн осіб отримали житло безкоштовно. Зараз більшість людей живе у квартирах, що дісталися їх старшим родичам, тому що купити власне житло не мають можливості.
Квартплата була дуже маленькою, не перевищувала трьох відсотків від заробітної плати. За Брежнєва було встановлено п’ятиденний тиждень з двома вихідними. До того ж кожній людині покладалася оплачувана тритижнева відпустка.
Відкривалися санаторії та дитячі табори відпочинку. Путівку в них можна було отримати абсолютно безкоштовно або за символічну плату.
Почалося потепління в суспільстві. Люди перестали боятися висловлювати свою думку. В цей час люди мистецтва отримали більше можливостей для втілення своїх проектів. Розвивалося кіно і театр.
Якщо у вас виникало питання, як жилося за Леоніда Ілліча, то літні люди можуть підтвердити, що досить непогано. Країна почала вилазити з тоталітарного режиму і все більше набувати людське обличчя. Не вистачало лише хороших реформ.
На жаль, подальші десятиліття розвалили те хороше, що було в СРСР. Але не варто лаяти тих, хто сумує по тій країні, оскільки їм жилося тоді набагато більш комфортно, ніж зараз. Про це говорять тільки факти.
