Прекрасна історія про жінок змусить задуматися над тим, як ми проживаємо своє життя у різному віці. Чи варто ставити себе у вікові рамки, що дозволено робити, а що — ні? Дівчата за 60, які вміють жити, знають, що робити треба все, що приносить задоволення і радість. І не звертати увагу, що рік народження у паспорті зобов’язує від чогось відмовитися, сісти в крісло і плести носки онукам або читати газету. Бо, бачте, так заведено в цьому віці…
У нашому басейні є сауна, де щоранку збирається весела зграйка дівчаток. Груди їхні злегка зіпсувала безсердечна с*ка-гравітація. Вони не голять зону бікіні, не борються з целюлітом, тому, що все одно марно. Вони не комплексують через свої тіла. І ніколи не надягають в сауні ні купальники, ні навіть труси.
Вони розмовляють голосно, сміються в голос, і завзято розмахують рушниками. Обговорюють політику, зірок, мужиків, показуючи приголомшливу обізнаність в мирських справах. Потім тією ж веселою зграйкою біжать гуляти осінніми алеями або в магазин, де розпродаж, або навіть в кіно.
Так, цим дівчаткам вже далеко за 60. Вони самотні, активні і… щасливі.
Так, мені спочатку здавалося дивним їхнє, осіннє щастя. Мені чомусь здавалося, що щастя — привілей середнього віку. Адже стільки всього є — і робота, і сім’я, і можливість довести світові, хто ти є насправді. У дитинстві тиснуть обмеження батьків, а в старості… Що там може бути хорошого в старості?
Однак, якщо замислитися, то розумієш, що щастя в середньому віці — гість вкрай рідкісний. Майже весь відрізок життя від 25 до 55-60 років людина займається тим, що комусь щось і комусь щось винна. Має ходити на роботу, піклуватися про батьків і дітей, робити кар’єру, брати участь в нескінченному змаганні. Мої дівчатка вже віддали суспільству всі борги і більше не хочуть крутити лапками в колесі.
Мої веселі дівчинки-бабусі — інші.
Вони починають свій день так, як завжди хотіли — з невеликої зарядки в басейні класного клубу і посиденьок в сауні. Клуб зробив ранковий час супердемократичним за цінами. І заповзятливі пані колективно розжилися абонементами, урвавши ще більші знижки. І, що найцікавіше, ходять, практично кожного дня. З радістю, як на свято.
Їх більше не чекають грізні начальники або тупі підлеглі. Їм не треба вставати посеред ночі до дітей, які хворіють на грип. І навіть проклята школа не чекає їх до 8.30. Вони живуть рівно так, як хочуть. Як все життя мріяли.
Мене завжди хвилювало, як живуть жінки «за 60» без любові. Тепер розумію — прекрасно живуть. Любов, як в підлітковому віці, замінює міцна жіноча дружба. Вони реально схожі на зграйку веселих гімназисток — розуму не прикладу, звідки в них стільки енергії. До біса конкуренцію, секс і вічні дієти! Гуляємо, пані!
Нещодавно я впізнала одну з них. У 2009 році я по роботі оформляла її нагородні документи. Вона вважалася супердовгожителем в професії. Тоді їй було 75 років.
Ви ніколи не дізнаєтеся, що прекрасна історія про жінок, про яку я пишу, це про вас. Але я тихенько аплодую вам, дівчата за 60, які вміють жити. Тим, хто вміє жити в будь-якому віці.
