Даша Сімчук розповіла про татуювання під час війни.
На хвилі надзвичайно піднесеного патріотизму сьогодні в Україні почався справжній бум на нашу національну символіку. Зокрема це стосується і татуювань.
В мене багато зображень на тілі, мені подобається мистецтво тату, яке давно вже стало частиною масової культури, але є одне але, яке стосується періоду війни.
Найпоширенішим тяжким фізичним ушкодженням під час бойових є політравма. Це коли існує одночасно безліч уражень тіла людини: рани, забої, переломи, травматичні ампутації… Перше питання у будь-якого лікаря при доставці такого пацієнта до лікарні буде: «яка крововтрата?»
І так, відновлення об‘єму крові починається з її переливання.
Далі логіка: війна -> масові жертви -> багато політравми -> треба БАГАТО крові -> треба ЗДАВАТИ кров.
Логіка 2: донорами крові в більшості можуть бути молоді та здорові люди (поки в них ще немає важких хронічних хвороб). Культура тату більше поширена саме серед цієї групи населення.
За правилами донорства людина не може стати донором протягом року (за даними ЦГЗ, або 6 місяців — редакція наказу 385) після нанесення тату чи виконання пірсингу. Ви можете бути 1000 разів впевненим у своєму майстрі, але dura lex, sed lex. З подібними маніпуляціями можуть бути занесені серйозні вірусні інфекції: ВІЛ, гепатити тощо.
«Та ну, мене ж перевіряють перед здачею крові»
Так, перевіряють. Проте вірусні інфекції підлі: мають серонегативну фазу — коли обживають організм, але ще не ловляться тест-системами. Для вірусу ВІЛ, наприклад, така фаза може тривати до 6-7 місяців, і варіює від багатьох факторів. Тому і введено обмеження на здачу крові після свіжих тату і пірсингів.
Отака фігня малята. Я теж зроблю собі патріотичне тату, обов‘язково. Але після перемоги.
