Нумо звернімся до якоїсь не дуже знаної страви. От хоча б кукурудзяна каша. Тут не всім відомі основні секрети й тонкощі приготування. І хто б там що не казав, що м’ясо — сила, але миска каші б не завадила. До речі, й зернових культур, відомих людству, безліч. Просто, зазвичай, ми акцентуємо увагу на найвідоміших із них.
Та й тут, під самим носом повно невідомих речей. От, хоча б усім вам відома пшениця. Вважаєте, це вона є найпоширенішою культурою у світі? Не вгадали, це — ячмінь! А як щодо найстарішої хлібної рослини у світі? Пшениця? Дзуськи! Це кукурудза! Ще стародавні ацтеки поклонялися богу кукурудзи Сентеотлю.
А Христофор Колумб, повертаючись з Америки назад до Європи, прихопив про всяк випадок пару качанів із собою. Чим дуже прислужився решті світу, як виявилося пізніше.
Тепер щодо каші. От особисто вам знайомі слова полента, гомі або мелай? Банош, може токан, чи хоча б мамалига? Ну от і добре. Мадяри, італійці, румуни й молдавани вже не одну сотню років вважають страви з золотавого злаку своїми рідними національними.
Багата на вітаміни й мікроелементи кукурудзяна каша досить низькокалорійна, має декілька варіацій рецептів готування. От і поговорімо про те, як приготувати кашу не лише корисною, а до того ж іще й смачною.
Зерна кукурудзи мелють на середній, мілкий та грубий помел. Міленький — це для мамалиги та баношу. Чверть години на малому вогні — і каша готова.
З середнім помелом не все так просто. Менше, ніж за півгодини не впораєшся. Більшість страв, до речі, якраз із нього й готується. Якщо вже мова зайде про готування крупи грубого помелу, то тут буває замало й години. Славнозвісну італійську поленту готують саме з неї.
Посуд для готування будь-якої каші з киндириці (так на Закарпатті зветься кукурудза) годиться лише з товстим дном. Щоб не прикипала. Річ у тім, що мамалига не вариться, а мліє на маленькому вогні. Її потрібно часто перемішувати. Та все одно то нелегка справа.
Можна примудритися зготувати мамалигу в духовці у глиняних горщиках. Воду та крупу співвідносимо як 2 : 1, ставимо у духовку та, розігрівши до 180 градусів, тримаємо отак сорок хвилин.
А ще ваша мамалига точно не пригорить на “водяній бані”! На плиту з малим вогнем ставимо глибоку миску з окропом, а у неї вже — каструлю з кашею. Все буде гаразд, слідкуймо лише, аби вода з миски не википіла.
Якщо маєте скляну каструлю з кришкою, приготувати мамалигу можна й у мікрохвильовці. Це навіть зручніше, за умови, що в вас є такий посуд. Виставте її на максимальну потужність, залийте крупу окропом та готуйте сім хвилин. Далі дістаньте, щоб перемішати та ставте ще на п’ять хвилин.
Якщо каша потрібна рідкіша, беріть на одну склянку крупи чотири склянки води. Для густого варіанту пропорцію зменшуємо один до трьох.
Воду чи молоко ви використовуєте, буде добре все одно. Слід додати, скільки б ви не взяли рідини — готова страва, охолонувши, загустіє все одно. Отака вона, кукурудзяна каша. Такі вже її кулінарні властивості, основні секрети й тонкощі приготування.
